“Мама з донькою мали 35-й розмір ноги. Пошили їм осінні чобітки за день”

Пʼятниця, 19 лютого 2016
07:40

Газета по-українськи

Гроші

“Мама з донькою мали 35-й розмір ноги. Пошили їм осінні чобітки за день”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: Валентина Мураховська

— Зимове шкіряне взуття в магазинах коштує від 1800 гривень. Зі шкірзамінника — від тисячі, але воно не витримує й одного сезону. Я працюю в кол-центрі, заробляю 6 тисяч гривень. Витратити третину зар­плати на взуття — для мене забагато. В інтернеті знайшла фабрику, яка приймає індивідуальні замов­лення. Вони надіслали відеоурок, як правильно обміряти ноги, — розповідає киянка 34-річна Тетяна ­Смалій.

— Спочатку боялася замовляти, писала на фабрику кілька разів. Запитували розмір, колір, що зазвичай мені заважає у взутті. З якої шкіри хочу, яку підошву. Чоботи коштували 1300 гривень, доставка безкоштовна. Половину попросили заплатити наперед. Чекала місяць, бо була черга. Пошиттям і зручністю взуття задоволена. Решту грошей заплатила, коли отримала замовлення.

— Продавати взуття через інтернет почали більшість підприємств, — каже менеджер із постачання харківської фабрики “Топ” 28-річний Максим Гаврилов. — Раніше ми за місяць шили 400–500 пар. Продавали через фірмові магазини. Торік довелося їх закрити. В лютому дуже підскочив курс долара, а ціни на взуття лишилися ті самі. За місяць зрозуміли — бракує грошей, аби закупити шкіру, застібки, підошви, клей. В Україні немає жодного взуттєвого виробництва, яке б не залежало від долара. Всі матеріали закуповуються за кордоном. Нашій фабриці більше 20 років. Частину взуття імпортували до Росії. Коли продажі впали, зібрали всіх працівників і сказали придумати щось, аби вижити. Бо доведеться звільнити частину людей. Пропонували бігати Харковом, знімати мірки, носити каталоги по офісах. Наш технолог придумала відеоуроки, як правильно обміряти ноги. Вирішили продавати взуття через інтернет. Місяць сиділи без замовлень. Аби наторгувати собі на зарплату, шили по кілька пар і кожен працівник намагався їх продавати. Багато хто не витримав і звільнився. Хто залишився — активно почали рекламувати індивідуальне пошиття через соціальні мережі. Першими замовниками стали кияни. Це були мама з донькою, мали 35-й розмір ноги. Пошили їм осінні чобітки за день, коштували 600 ­гривень. Потім замовлення як посипалися — не встигали виконувати. Найбільше — на зимове взуття перед новорічними святами. За день замовляли до 100 пар.

Зараз щодня отримуємо 40–50 замовлень. Майстри встигають пошити до 30 пар. Замовлення переважно з центральної України, Києва, Львова. Харків’яни не так активно користуються нашою послугою. В місті чимало цехів із виготовлення взуття, є великий ринок Барабашова. Витрати на пошиття високі, але завдяки прямим замовленням робимо меншу накрутку. Раніше по Україні мали 40 власних точок, платили зарплату продавцям. Якщо відкривати власну крамницю, треба додавати 30 відсотків до ціни. Коли магазин у торговому центрі — накрутка 60 відсотків. Пара якісного шкіряного взуття має коштувати не менше 100 доларів.

1500 взуттєвих підприємств зареєстровані в Україні. Продукцію продають у Польщу, Італію, Німеччину. Понад 80% імпортного взуття завозять контрабандою, каже президент ліги українських промисловців “Укршкірвзуттяпром” Олександр Бородиня.

3475 гривень — середня зарплата працівника взуттєвої фабрики. Майстри звільняються і відкривають свій бізнес. За місяць на індивідуальному пошитті взуття можна заробити до 15 тис. грн.

Источник