За рік аптекар виписав 1,5 тисячі рецептів на алкоголь – як жив Київ 100 років тому
Понеділок, 28 грудня 2016
17:19
За рік аптекар виписав 1,5 тисячі рецептів на алкоголь – як жив Київ 100 років тому
Київський історик Володимир Володько опублікував розвідку присвячену повсякденному життю Києва у 1915 році. Вашій увазі пропонуємо скорочений варіант статті.
У 1915-му Київ жив в режимі воєнного часу. На заході був розпал Першої світової війни. У місті діяло безліч волонтерських організацій які допомагали діючій армії, сім’ям солдат та біженців. Кияни здавали не тільки гроші, але й теплі речі, а жінки шили солдатам білизну на дому.
Міська влада по-своєму проявила патріотизм, обклавши киян додатковими податками. Так, домовласники платили 5% від суми платежів за електроенергію на військові потреби.
У 1915 році Київ пережив справжнє нашестя біженців з територій Галичини, Волині та польських губерній. Міська влада розміщувала прибулих в поїздах і на гужовому транспорті в Контрактовому будинку на Подолі, потім пристосували для цих цілей поліцейські дільниці і приміщення Софійського духовного училища.
Настрої киян безпосередньо залежали від новин із фронту. Коли 9 березня в Києві стало відомо про захоплення російськими військами австро-угорської фортеці Перемишль, на вулицях запанувало загальне тріумфування. Зовсім інша атмосфера панувала в серпні, коли ворог успішно наступав. Поповзли чутки, що німці вже скоро будуть під Києвом. Паніка охопила всі верстви населення. Люди намагалися швидше впакувати найцінніші пожитки і втекти з міста. Вокзали і пароплавні пристані фактично опинилися в облозі у городян.
Війна викликала хвилю ненависті городян і влади до всього німецького. Підданим Німеччини та Австро-Угорщини було наказано в найкоротші терміни покинути Київ, а їх майно, як правило, відбиралося. Австрієць Яків Целлермайєр втратив свій знаменитий “Паласт Готель” на Бібіковському бульварі (сьогодні – готель “Прем’єр Палас”), а у німця Карла Генріха Шульца відібрали пивний завод на Деміївці.
Війна накрутила ціни на продукти першої необхідності: борошно, хліб, дрова, сало, крупи, цукор. Міська влада не придумала нічого кращого, ніж регулювати їх в ручному режимі. Купців, які намагалися торгувати за ринковими цінами, штрафували на 3 тис. рублів або піддавали тримісячного арешту.
Регулювання цін породило дефіцит. Перед Великоднем у Києві не можна було дістати яйця. Найнебезпечнішим виявився дефіцит енергоресурсів – дров, вугілля і гасу. До всіх бід додалося відсутність води в багатьох будинках, навіть у центрі Києва. Роздача води з баків, куби з окропом і заклики міської управи економити воду лише частково виправили ситуацію.
Незважаючи на війну, дефіцит і комунальні негаразди в Києві було і світське життя.
На початку року будні городян скрасив одноденний візит до Києва самого царя. Микола ІІ у відкритому авто уздовж вишикуваних військ проїхав у Софійський собор, відвідав Покровський жіночий монастир, кілька лазаретів, військове училище та Києво-Печерську лавру.
У Києві набув популярності незаконний продаж спиртних напоїв. Так, в червні на Вознесенському узвозі і Верхньому Валу за торгівлю чистим спиртом і денатуратом затримали ряд торговців, яким дали по 3 місяці ув’язнення. Ще одне джерело нелегальної торгівлі спиртним – лікарські рецепти на спирт, вино і коньяк. У Києві поліція викрила групу медиків, які заробляли на цьому солідні гроші. Лікар Вінницький за неповний рік виписав 1,5 тис. рецептів на алкоголь, лікар Гольдман – більше тисячі, лікар Вайсбанд – 800 рецептів. Кожен з них заплатив 300-500 рублів штрафу.
Таким чином, 1915-й рік був важким для нашого міста, але кияни не втратили оптимізму, здатності до співпереживання та взаємодопомоги. Вони сподівалися на краще майбутнє, хоча далеко не всім їхнім надіям судилося збутися.
Похожие записи
Об авторе
