Викладач університету підхопив туберкульоз у літаку

Здоров’я

Неділя, 26 лютого 2017
13:30

Здоров’я

Викладач університету підхопив туберкульоз у літаку

 
Коментувати
Роздрукувати


Фото: stoptb.org.ua

Викладач університету Шевченка, кандидат історичних наук, Віктор Пилипенко переніс важку форму туберкульозу та одужав.

Тепер розповідає іншим про колишню хворобу, закликає щороку проходити флюорографію та лікуватися, а не заражати інших.

Історією одужання поділився з кореспондентами Gazeta.ua.

Як Ви виявили, що захворіли на туберкульоз?

Мав два місяці відпустки. Ніби відпочив, а з вересня пішов на роботу, і бачу, щось не те з моїм здоров’ям. Важко ходити, погано себе почуваю. Думаю — що ж це таке? Я за своє життя практично ніколи не хворів, не був у лікарні. Тут таке. Жінка сказала, щоб пішов обстежився. У приватному діагностичному центрі перевірив серце — кардіограму зробив, шлунок, а тоді дійшли до грудної клітини — лікар каже: «У Вас запалення легенів». Під час флюорографії не можна було так одразу визначити. І відправив то фтізіатра, щоб той подивився. Коли прийшов — глянули, виявили туберкульоз.

Як Ви ним заразилися?

Я не був ні безпритульним, ні наркоманом. Пам’ятаю, що влітку в Корею летів на наукову конференцію, і навпроти у літаку сидів чоловік, який дуже сильно кашляв. Я думав, що може десь води холодної перепив. Але цілком можливо, що от тоді я підхопив туберкульозну паличку.

Зовнішні які були прояви вашої хвороби окрім фізичної слабкості?

Так я і не можу сказати, що якось там сильно кашляв. Може десь там якийсь раз кашлянув. Тільки стан, схожий на перевтому. А як зробили аналізи — виявили вражені легені.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інституту туберкульозу загрожує закриття

Ви самостійно оплачували лікування?

Ліки від туберкульозу дуже дорогі, але їх надає держава. Перший місяць надають легші. Ними за 2-3 місяці можна позбутися звичайного туберкульозу, який ще називають нерезистентним. Однак у мене була мультирезистентна форма. Тому давали міцніші ліки, потужніші антибіотики. Провів 7 місяців у лікарні, ще потім 5 місяців щодня ходив з дому в амбулаторію, отримував крапельниці.

На роботі знали, що хворієте?

Я не приховував від колег хворобу. В університеті з повагою до мене поставились. Лікарняний платили 10 місяців. Але довести до кінця лікування було моєї власною відповідальністю. Бо бачив багато людей, в яких робота, сім’я, вони зникали в процесі лікування. Бо це дуже великий термін. Казали, що треба дбати про їжу, про щось матеріальне. А тут тільки ін’єкції дають. Крім того, від ліків бувають ще побічні ефекти, з’являються інші хвороби, люди їх бояться, і тому теж відмовляються від протитуберкульозних.

Що це за ускладнення?

У мене від ін’єкцій через кілька місяців почався гепатит. Було отруєння організму. Я ходив жовтий, як ліхтар світлофору. І вже від гепатиту лікувався за свої гроші. Жінка купувала і носила ліки. За кордоном від всіх цих супутніх лікують в комплексі. У нас — проти палички окремо, а ускладнення від ліків — то проблема пацієнта і його грошей. Тому печінку за свій рахунок доліковував.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкриту форму туберкульозу виявили у дитсадку

Як змінилося Ваше самопочуття після лікування?

Фізично був виснажений. Побачив, що не маю палички за аналізами. Тоді вважається, що процес завершено. Коли зробили в другий і третій раз аналізи, і не знайшли туберкульозної палички, тоді припинили лікування в стаціонарі. А щоб закріпити успіх, треба було ще продовжувати робити крапельниці амбулаторно. Я обрав крапельниці, бо не такі шкідливі для решти органів, як таблетки, тому їздив до амбулаторії щодня. Рука синя була, як у наркомана.

Чому вирішили організувати кампанію, яка розповідає про небезпеку туберкульозу?

Вважаю завершення лікування власним успіхом, бо зараз ніхто не контролює цей процес. Я пам’ятаю 1967 рік, коли читав лекцію в університеті, весь курс сидить, зайшли в аудиторію два міліціонери, кажуть: «Де такий-то студент». Він був на обліку в тубдиспансері і не завершив лікування. Відправили. Тепер за цим не слідкують. Навіть флюорографію ніхто не робить в навчальному закладі. Тому тепер я на громадських засадах розказую, чому хвороба небезпечна, що він неї можна вилікуватися і що не варто боятися просити про лікування.

Що потрібно, щоб не захворіти?

Треба підвищувати імунітет. Якби у мене був того літа міцніший імунітет, я б був здоровим. А так співпала й моя слабкість і зустріч з людиною, яка на мене викашляла величезну кількість цих паличок туберкульозних. Хворі на діабет часто підхоплюють, ну і, звичайно, люди з групи ризику — бездомні, наркомани, але і на пересічних людей хвороба також має вплив.

Источник