Якби держава вкладала в культуру, не потрібно було б зараз витрачатися на танки
Культура
Вівторок, 14 лютого 2017
13:19
Якби держава вкладала в культуру, не потрібно було б зараз витрачатися на танки
10 країн минулого року відвідав рок-гурт “Воплі Відоплясова”. Світові гастролі присвятили 30-річчю групи. З грудня “ВВ” працюють над сьомим студійним альбомом
У “ВВ” був фронтовий тур: виступали перед бійцями у Мар’їнці, Костянтинівці й Селідовому. Впевненість українських військових передалась і мені. З’явилося відчуття, що починаємо вигравати війну. Зрозумів, що маю сили зробити нову платівку. Ще рік тому здавалося, що не зможу писати пісень.
Сучасність нагадує торт “Наполеон”. Існуємо серед великої кількості культурних шарів різних часів. Раніше було модним тільки щось нове. У 1960–1970-х – рок‑н‑рол і рок, у 1980-х – панк-рок і диско. Зараз споживають усю музику.
У новому альбомі “ВВ” спробуємо відтворити протестну енергію панк-року початку 1990-х. Розуміємо, що може стати нішевим, популярним лише серед фанатів ретро. Так сталося з альбомом 2006-го “Були деньки”. Це ностальгійна платівка.
Зараз мало писати талановиті пісні. Потрібно вміти продавати. Тих, кому це вдається, чуємо по радіо і бачимо по телевізору. Частіше це бізнесмени чи їхні дружини.
Коли 30 років тому “ВВ” лише починали, достатньо було випустити кілька десятків касет з крутим альбомом. Через тиждень він звучав з усіх кватирок. Тепер розвинулася індустрія обгорток. У музиці – це відеокліпи. Але коли приділяєш багато сил просуванню, страждає якість музики. А від споживання поганих продуктів падає здоров’я нації. Завдання – зберегти цей баланс.
Автор: фото надане Олегом Скрипкою
Олег СКРИПКА, 52 роки, музикант, лідер рок-гурту ”Воплі Відоплясова”. Народився в місті Худжант у Таджикистані. Батько родом із Полтавщини, лікар-радіолог. Мати – з Курської області Росії, працювала вихователем у дитячому садку. Дитинство пройшло в Мурманській області на півночі РФ. Вчився у музичній школі. В дев’ятому класі вступив у заочну школу Московського фізико-технічного інституту. Закінчив із відзнакою. Захоплювався науковою фантастикою. Мріяв стати вченим. 1986-го закінчив радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Цього ж року створив рок-гурт ”Воплі Відоплясова”. У гуртожитку жив в одній кімнаті з Владом Троїцьким, засновником київського театру ”Дах” та фестивалю сучасного мистецтва Гогольfest. Працював на заводі ”Квант”. 1987-го група здобула першу премію на київському рок-фестивалі ”Рок-парад” і випустила хіт ”Танці”. П’ять років жив у Франції. 2004-го започаткував етнофестиваль ”Країна мрій”. Із гуртом ”ВВ” записав шість студійних альбомів, кілька сольних платівок. Має музичні проекти – етногурт Le Grand Orchestra і джаз-кабаре ”Забава”. Гастролював з етно-диско-вечорницями від DJ О’Skrypka у США, Канаді, Швейцарії, Норвегії, Італії та Франції. 2013-го разом із ресторатором Дмитром Борисовим відкрив у Києві ресторан-салон ”Канапа”. Сім років був у шлюбі із французькою актрисою Марі Рібо. З другою дружиною Наталею Сидь виховують синів Романа й Устима та доньок Олесю і Зоряну. 2005 року подарував батькам будинок у місті Буча під Києвом
Українська музика тільки з кінця минулого року потрапила на радіо. Квоти на україномовні пісні – це революція. Хоча ми відвоювали лише 25 відсотків ефіру. Та порівняно з чотирма процентами, які були раніше, це – прорив.
Радійники не зацікавлені шукати якісну музику українських виконавців. Вони ставлять в ефір те, що їм присилають. Московські компанії фінансували російськомовний ефір на нашому радіо.
Доступ на радіо – це більші можливості. Конкуренція виконавців навчить їх робити менеджмент. Поступово сформується музичний ринок, який житиме за економічними законами. Вже є українські співаки нового покоління, які виконують якісні пісні та вдало їх просувають. Наприклад, електронний гурт “Онука”, “Пані Валькова”, “Вів’єн Морт”.
У складній мовній ситуації винні самі українці. Більша частина громадян не має чіткої національної позиції. А її варто дотримуватися на всіх рівнях – від культурного до побутового. Інакше й далі програватимемо свій культурний простір росіянам. Навіть у Львові третина людей підкреслено спілкуються російською. Україномовних мають за рагулів. А насправді, жлобство – це знати українську мову і в Україні говорити російською.
Разом із доброю українською музикою, якою останнім часом тішить ефір, чути й “бидло-пісні”. До такого продукту нас привчила багаторічна російська культурна окупація. Серед українців у неї лишилося багато прихильників.
Треба створити державну комісію, яка стежитиме за якістю україномовної музики в ефірі. Інакше отримаємо ту саму російську попсу, тільки рідною мовою. Як є стандарти якості для виробників їжі, так само має бути контроль за піснями.
“Русский мир” має союзника в нашій країні – низький інтелект і поганий смак багатьох українців. Вони не розуміють, що ворог маніпулює ними. У війні на Донбасі з кремлівськими агресорами усі ми задіяні. Усі ми – солдати. І кожен мусить обрати, в якій він армії. Або цей вибір зроблять за нас.
За останні два роки мав багато концертів у Дніпрі. Там сильна патріотична енергія. Україномовних більшає. Міська рада Дніпра запропонувала створити марш української армії. Разом із військовим оркестром презентували його 22 січня – у День соборності під час відкриття пам’ятника на честь злуки УНР та ЗУНР. В основу маршу лягла пісня “Зродились ми великої години” на слова Олеся Бабія. Це був гімн ОУН-УПА. Долучив до роботи Тараса Чубая, Сашка Положинського, Сергія Фоменка, Івана Леньо і Тараса Компаніченка.
Європейці активно відвідують концерти, інвестують у себе. Тому економіка добре працює. А український куркуль складає копійки під матрац. Не ходить на концерти, не вкладає у виробництво, ніде не відпочиває. Не розвиває ні себе, ні своє оточення. Врешті моральний дух людей падає, як і економіка.
Якби держава вкладала кошти в культуру і просувала українські пісні на радіо й телебаченні, не потрібно було б зараз витрачатися на танки.
Працюю над платівкою “Очі чорні”. Цей світовий мегахіт – українська пісня, написав її Євген Гребінка. Але з Україною не асоціюється. У диск також увійде “Щедрик” Миколи Леонтовича. Ми вже привчили світ, що вона – українська.
Похожие записи
Об авторе
