Як фантасти уявляли 2017 рік

Серіал “12 мавп“ прогнозує на 2017 рік початок епідемії, яка знищить майже все людство, а фільм “Термінатор: Генезис“ – початок “повстання машин“, яке теж успішно зменшить населення Землі. Тоталітарна влада у США, контроль за думками та ДНК, війни з зомбі та вторгнення інопланетян, роботи для сексу – таким режисери бачили світ у прийдешньому році.

“Лос-Анджелес 2017“

(серіал “Назва гри”, 3 сезон, 16 серія)

1971, США

Через кілька років після “LA 2017” Стівен Спілберг зафільмує “Щелепи”, стрічки про пригоди Індіани Джонса, “Парк Юрського періоду”, “Врятувати рядового Райяна” та все інше, що зробило його одним з найвпливовіших людей у Голлівуді.

Герой раннього фільму Спілберга втрачає свідомість у своєму часі, а повертається до тями в 2017 році. Екологічна катастрофа загнала населення під землю, де влада набула тоталітарних ознак. Довкола – камери спостереження, приватність залишилася у минулому, правоохоронні органи, озброївшись психологією, стали чимось на кшталт “поліції думок”.

Комп’ютери і телефони мають досить архаїчний вигляд, що можна пояснити катастрофою 1989-го, яка зупинила технічний прогрес. Проте серед технічних досягнень майбутнього – голографічні комунікації.

Кульмінацією є розмова героя з мером підземного міста, де звучить докір, чому герой, якщо він так ненавидить таке майбутнє, нічого не зробив у свій час, аби його зупинити, адже ці наслідки були очевидні вже тоді.

“Той, хто біжить“

1987, США

У 2017 році економіка колапсувала, виникли проблеми з їжею, природними ресурсами.

Сполученими Штатами керує тоталітарний режим, який стримує населення від протестів ефірами реаліті-шоу на телебаченні.

Люди не можуть відірватися від рейтингового телешоу “Той, хто біжить”, де спеціально підготовані мисливці полюють на учасників шоу і вбивають їх.

Ситуація знайома сучасному глядачеві з кіносеріалу “Голодні ігри”.

Арнольд Шварценегер зіграв головну роль у фільмі “Той, хто біжить”

А якщо люди все ж наважуються і виходять на вулиці зі своїми вимогами – уряд не соромиться застосовувати силу.

Арнольд Шварценегер грає пілота поліцейського гелікоптера, який має розстріляти натовп беззбройних мітингувальників.

Арні, звісно, відмовляється чинити розправу, через що потрапляє в тюрму, а згодом і сам стає учасником цього смертельного шоу.

Шварценегер, звісно, не лише перемагає всіх мисливців, які намагаються його вбити, але й допомагає спротиву викрити маніпуляції та брехню медіа. Однак як перемога над тоталітарним режимом це звучить не надто переконливо.

“Черрі 2000“

1987, США

Герой повертається додому у свій простий футуристичний інтер’єр, його зустрічає гарна дружина, готує “улюблені” гамбургери, уникає незручних питань і спонукає до сексу.

Проте кохана виявляється роботом і з її очей розлітаються іскри.

Основна частина фільму – це подорож пустельною місцевістю, де влада належить злочинцям, що не може не нагадати “Скаженого Макса”.

Герой з провідницею шукає кладовище роботів, де хоче знайти стару модель в яку, як він вважає, закоханий. Проте звісно, у дорозі він закохується у свою живу супутницю.

У фільмі є невеликий епізод у нічному клубі, куди герой з друзями заходять знайомитися “з реальними жінками”.

Чоловіки й жінки не лише демонструють один одному “промо-відео” самих себе, власних сексуальних умінь, а й підписують контракти перед тим, як вийти з нічного клубу, де обумовлені деталі майбутнього сексу, чи залишається партнер на ніч і що буде вранці.

“Фортеця“

1992, США-Австралія

Світ перенаселений, у Сполучених Штатах дозволено мати лише одну дитину, після цього жінок стерилізують.

Головним героям, яких зіграли Крістофер Ламберт і Лорін Локлін, після смерті первістка, щастить зачати другу дитину.

Проте при спробі перетнути кордон – сімейну пару арештовують.

Герої потрапляють в тюрму майбутнього, яка є частиною приватної бізнес структури.

Уряд країни щодня виплачує за кожного ув’язненого гроші.

Ув’язнені належать компанії і керівництво використовує людський ресурс на власний розсуд.

Аборти – заборонені, а народжених дітей – конфісковують і проводять над ними експерименти з роботизації людини, яка б не потребувала ні їжі, ні води, що в майбутньому допомогло б зберегти природні ресурси.

Лазерні ґрати, вживлена вибухівка, камери, які зчитують сни ув’язнених і комп’ютер, який стежить за усім – традиційне бачення майбутнього.

Проте чудовою є кульмінація фільму, коли героям все ж вдається втекти з тюрми. Між ними відбувається діалог:

– Вона народжує.

– Ні, лише після того, як ми перетнемо мексиканський кордон.

“Барб Вейр, або Не називай мене крихіткою“

1996, США

Памела Андерсон зіграла головну роль у “Барб Вейр, або Не називай мене крихіткою”

Сюжет безцеремонно запозичений з класичного американського фільму “Касабланка” 1942 року, де дія відбувалася під час Другої світової війни.

У “Не називай мене крихіткою” на території США йде Друга громадянська війна, а стилізовані негідники-неонацисти захопили Вашингтон та більшу частину країни. Супротив веде підпільну боротьбу.

Дія відбувається на ізольованому острові відносної свободи. Власниця бару, яку зіграла Памела Андерсон, ледь прикрита шкірою та латексом, їздить на мотоциклі та стріляє з двох пістолетів. А з поверненням свого минулого коханого змушена рятувати світ від таємничого вірусу та допомагати повстанцям втекти у Канаду.

У фільмі є епізод, де Памела Андерсон вдає повію. Клієнт запитує в неї медичну довідку і героїня показує йому “Ліцензію на проституцію” з позначкою про хороше здоров’я.

Автори, певно, розраховували на легалізацію проституцію в найближчі 20 років.

“Клік: З пультом по життю“

2006, США

Актор Адам Сендлер на прем’єрі фільму “Клік” у Вествуді, США

Йдеться загалом не про майбутнє, а про те, що близькі та рідні – важливіші за все інше. Та у фільмі є епізод у 2017 році, де з приймача звучить кілька новин шоу-бізнесу: “Брітні Спірс народила 23 дитину … Майкл Джексон, перша людина, хто клонував себе, судиться з собою за домагання до самого себе”.

Якщо звернути увагу на наукову складову повідомлень, то автори не лише пророкують клонування, а й обіцяють можливість народити понад 20 дітей протягом десяти років.

“Код Гіас“

2006-2008, Японія

Анімаційний серіал пропонує не лише свою версію майбутнього, а й альтернативну версію минулого.

Британська імперія, не тільки не розпалася, а й залишила під своїм контролем територію сучасної Америки та значну частину світу.

• Читайте також: 10 фільмів, які “зупинили” ядерну війну

У 2010 у наслідок дипломатичного конфлікту, розгортаються бойові дії між Британією та Японією.

У цій війні вперше використовують контрольованих людьми роботів, за допомогою яких Британська імперія повністю окуповує Японію.

Повстанський рух жевріє до 2017 року, коли до боротьби підключається головний герой серіалу, наділений надзвичайними можливостями.

У світі домінує право сили, керманич імперії починає свою промову зі слів: “Люди – не рівні!… Нерівність – це не порок. Рівність сама по собі – зло. Ті, хто проводять політику рівності стають пішаками в руках натовпу”. Проте не всі погоджуються з таким світовим устроєм.

“Платинові дані“

2013, Японія

У цьому фільмі Японія залишається вільною, але тепер кожен громадянин зобов’язаний надавати зразки ДНК. Велетенська база генетичних даних має допомогти в розслідуванні злочинів. Проте багатії та політики вилучають свої дані, аби ні вони, ні їхні рідні не були покарані за вбивства, зґвалтування, чи втечу з місця ДТП.

Жодні інші аспекти створення подібної бази авторів фільму не дуже цікавлять, а мораль проста: жодна комп’ютеризація не замінить принципового слідчого на сторожі закону.

Герой, заручившись підтримкою ЗМІ, повертає вилучені дані в загальну базу. Справедливість і рівність поновлені, все інше – реальність, з якою можна лише примиритися.

Источник