“Щороку на правому коліні в мене фотографуються 16 тисяч дітей”

Пʼятниця, 25 грудня 2015
07:50

Газета по-українськи

Люди

“Щороку на правому коліні в мене фотографуються 16 тисяч дітей”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: Фото надані Олександром Шеметом

Олександр Шемет щороку відкриває резиденцію Діда Мороза в центрі Вінниці. До нього приходять і діти, і дорослі

57-річного Олександра Шемета називають українським Дідом Морозом. П’ять років поспіль на Святого Миколая відкриває резиденцію на центральній площі Вінниці. Носить синьо-жовтий пояс, червоні шаровари й козацьку шапку.

Олександр Михайлович зустрічає біля хвіртки на власному подвір’ї. Живе в мікрорайоні Корея, неподалік центру міста. Одразу попереджає:

— Ви заходьте. Як вибігатиме собачка, не гладьте. 5-місячну таксу Анфісу передали знайомі. Пес адаптується. Любить молодих людей, але з радощів упісюється.

Олександр Шемет має довгого козацького оселедця, заплетеного в колосок, білу бороду до грудей. Одягнений у сірий светр і джинси. Заходить до веранди. На столах і під ними стоять бутлі з вином.

— Це моє захоплення, — каже. — Роблю вино з чого тільки можна. Маю понад 70 рецептів. ­Зараз є з ківі, яблук, лимонних шкурок, винограду. Із залишків пюре готую, варення. Майже без цукру. Потім використовую його для приготування соусів до м’яса. Чуєте? Булькає вино, — затихає на мить. — Це особлива музика, що ­розслабляє.

На кухні наливає у стопку ванільне лимончело. На смак нагадує заварний крем, алкоголь майже не відчувається.

— Це жіночий алкоголь. Бо солодкий. І жінки від нього п’яніють, — пояснює Олександр Михайлович.

Через кухню веде до кімнати. За господарем вбігає собака, облизує штани. Біля вікна стоїть прозоре крісло Діда Мороза. Зроблене з товстого прозорого пластику, що нагадує кригу. Поряд лежать гірлянди, дощик, іграшки. Олександр Михайлович готується до туру країною — влаштовуватиме свята для дітей на всіх головпоштамтах. Із помічниками мають об’їхати 24 міста.

— Не всі діти люблять Діда Мороза, — розповідає. — Дехто лякається, вередує при вигляді бороданя. Раніше купував кроликів. Коли діти приходили до вінницької резиденції, трогали їх. Це відволікало малих — так легше завести розмову, познайомитися.

Щороку на правому коліні в мене фотографуються 16 тисяч дітей. Після свят можу кілька тижнів хворіти. Діти приносять свіжі штами простуд. Намагаюся завжди перехворіти до свят, щоб мати імунітет.

Сьогодні кожна друга дитина просить миру. Часто просять яхту, машину, будинок, — каже Олександр Михайлович. — У хлопців віра в Діда Мороза закінчується в 10–12 років. Дівчата довгий час сподіваються на диво. Навіть студентки сідають на коліно, просять щастя, кохання, гарного чоловіка. Найстаршому відвідувачеві було 74 роки. Зайшов у резиденцію. Розказав вірш і хотів купити подарунок для себе. Був лист від бабусі, якій 69 років. Питала, чи справді існую. На всі листи відписую.

Дідом Морозом мене сприймають у Вінниці протягом року. Влітку чую, як діти перешіптуються про мене у трамваї. Минулої осені грав монаха на святі міста. Одна дівчинка обійшла навколо мене й питає в мами: а чого Дід Мороз у чорному? В нього Снігурочка померла?

Олександр Михайлович почав працювати Дідом Морозом п’ять років тому. На запрошення одного з він­ницьких підприємств проводив конкурси та фотографувався на вулиці з дітьми. З 2010-го на майдані Незалежності в обласному центрі щороку відкриває резиденцію.

— Борода в Діда Мороза має бути справжньою. Відрощую її з осені, — говорить. — Після 19 січня щороку збираємося з друзями і відмічаємо закінчення празників. Я представляю свої наливки й вина. Потім мене садять у центрі, ведуть хоровод і підрізують бороду.

70 філігранних підстаканників зібрав Олександр Шемет. Усі — ручної роботи. Кілька разів на рік натирає їх спеціальною пастою до блиску.

Жіноче лимончело готує на молочному сиропі

Олександр Шемет на власному городі вирощує руколу, селеру, базилік. Любить готувати м’ясо й овочі на грилі. Робить домашні соуси.

— Найпростіший напій, що можна приготувати до Нового року — лімончело. Є жіноче й чоловіче. Для чоловічого беру 10 лимонів, знімаю з них лише верхній шар — цедру. Люди часто кидають усю шкірку й отримують гіркий напій. Кладу в літрову банку, заливаю літром горілки. Настоюю кілька днів при кімнатній температурі, — каже Олександр Шемет. — Потім заварюю сироп: на 700 грамів цукру беру літр води. Сироп охолоджую, вливаю настоянку цедри з горілкою. Перемішую, ставлю в морозилку. Лімончело має бути холодне. П’ється легко, але крепке. Для жіночого лимон­чело сироп готую з молока, ванілі й цукру. Має вершковий присмак.

Источник