Як українці потрапили на Кубань

Четвер, 04 лютого 2016
18:30

Історія

Як українці потрапили на Кубань

 
Коментувати
Роздрукувати

За переписом 1926 р. українці становили понад 60% населення Кубані. Про це пише видання «Етнографія».

Найперші поселення українців на Кубані мали місцем колишній Єйський повіт Кубанської області. Це місце було обрано не випадково, адже ще до офіційного розселення 1792–1794 рр. запорозькі козаки стихійно освоювали ці землі. Впродовж XVII-XVIII ст. вони окремими ватагами переправлялися через Азовське море до Єйського лиману, де вибравши собі полковника та отаманів, будували курені, займались рибальством і мисливством.

1790 р. фаворит російської імператриці Катерини ІІ Григорій Потьомкін, що був призначений «гетьманом» Чорноморського Війська, усно «подарував» козакам Таманський півострів і власні риболовні угіддя на ньому. Бракувало лише юридичного закріплення за чорноморцями наданої їм землі.

30 червня 1792 р. Катерина ІІ дала Чорноморському козацькому Війську грамоту про пожалування Кубанської землі, якою дарувала у вічне володіння півострів Тамань зі всією землею, яка лежить на правому березі річки Кубань, тобто східне узбережжя Азовського моря по річці Єї та Єйський Лиман. А вже 16 серпня 1792 р. до берегів Кубані вирушила перша флотилія переселенців і 25 серпня успішно досягла Тамані.

Упродовж 1803-1810 рр. відбулася друга хвиля масового переселення українського козацтва на Кубань – тут опинились запорожці Задунайської Січі, Катеринославського, Буджацького (Бузького) та Азовського козацьких військ. Переселивши на Кубань колишніх запорожців, російське самодержавство 1809-1811 рр. взялося за масове переселення колишніх реєстрових українських козаків.

За переписом 1897 р. українців на Кубані було понад 60% – такі дані подають у свої працях Олександр Русов, Павло Чубинський та Федір Щербина. За переписом 1926 р. їх було 49%, і Чорноморія на той час іще вважалась українською територією.

Переселенців приваблювали не лише родючі землі Кубансько-Єйського межиріччя, а й можливість зберегти старий запорозький устрій і спосіб життя, господарства, який тримався в них аж до 30-х років ХХ століття.

Источник