Стара споруда у Кам’янці Подільському як символ української байдужості

Архітектурними дискусіями навіяло.

Є в Кам’янці дивний будинок. Я би сказав навіть – комплекс. У простому народі він називається “стара табачка”. Споруда датується кінцем 18 століття і нібито нічого особливого в ній немає. Я навіть не цікавився, чи має вона статус пам’ятки. Тепер знаю – має.

За всю свою історію вона побувала казармами, військовим шпиталем, хлібзаводом, махорковою, а потім тютюновою фабрикою, потім складом тютюнової фабрики, а потім взагалі нічим – ось уже, здається 20 років…

Особливість цієї трохи монструозної і “ґотичної” споруди в тому, що в неї грубі стіни, високі стелі, просторі приміщення. Зовні це, звісно, одоробло, але миле серцю.

В 2011 році нібито вирішили там зробити готельний комплекс (як пише один ресурс – “поставили питання”; це далеко не “ухвалили рішення”, “виділили кошти” і “почали ревіталізацію”). Але сьогодні 2016 рік, а там нічого ніхто не зробив. Вікна зяють пустками, дахи пообвалювались, усередині все руйнується і занепадає, ростуть кущі та дерева. Тобто стоїть оце щастя і тихо вмирає в нас на очах. Не уявляю, як його можна розібрати, наприклад. Бо споруда, повторюю, капітальна і робилася на совість. Та й не можна цього робити. Ні фізично, ні юридично. Бо це історичний заповідник і пам’ятка архітектури.

Але чому воно так стоїть?! І що потрібно для того, щоби туди хтось прийшов і щось там зробив? Я не знаю, що. Великий готельний комплекс, центр сучасної культури, музей, театр. Або великий хаб, де все це об’єднати. Є фестиваль “Республіка”. Можна навколо молодих, ініціативних людей щось створювати. Потрібні інвестиції? О, так. Потрібна політична воля. Потрібен міцний господарник. Потрібні інвестиції. Можна організувати акцію “Політик, продай ролекс”, а на виручені кошти зробити внутрішню реконструкцію.

Ну, не знаю, я нічого не знаю. Я не знаю, де гроші беруть на такі речі і як такі речі роблять. Але якого милого воно просто стоїть і руйнується? І чим усе закінчиться? І чи закінчиться взагалі? З одного боку, щось є. З другого боку, нічого немає. Отак і живемо. Вся Україна з нашою безголовістю в одній кам’янецькій “старій табачці”.

Источник