АНДРІЙ ЛОЗОВИЙ: “ВИСТУП. ГАРНА КАРТИНКА ДЛЯ “ІНТЕРА”. А ПОТІМ ШУХЕВИЧА ВБИВАЮТЬ”

Про стосунки "Батьківщини" та Радикальної партії, "спалені мости", роботу посадовців-іноземців, а також е-декларування "Цензор.НЕТ" поговорив із заступником голови фракції Радикальної партії Андрієм Лозовим.Ми мали зустрітися із нардепом Андрієм Лозовим для запису інтерв’ю у вівторок. Але ситуація у Верховній Раді змінила наші плани. Того дня Олег Ляшко завадив виступу з парламентської трибуни члена своєї фракції Юрія Шухевича, якому передали слово від “Батьківщини”. Після того лідер Радикальної партії звинуватив Юлію Тимошенко у виконанні вказівок Кремля та намаганні використати Шухевича в своїх, як він стверджував, “брудних іграх”. Ніби той мав зробити заяву про імпічмент Президента. Що ж насправді хотів сказати Юрій Романович, журналістам не вдалося дізнатися, бо коментарів він не давав. У п’ятницю на своїй сторінці в Фейсбуці Лозовий оприлюднив відео розмови із Шухевичем. “Цензор.НЕТ” розпитав Андрія про деталі тих подій.

“ЄДИНИМ ПОЗИТИВОМ У СИТУАЦІЇ З ШУХЕВИЧЕМ Є ТЕ, ЩО МАСКИ ЗІРВАНІ”

– Ти оприлюднив відео із інтерв’ю Юрія Шухевича – першим після вівторкових подій у Верховній Раді…

– (Перебиває. – О.М.). Це мало бути звернення, але спонтанно вийшло інтерв’ю. Я поставив питання, він відповів, а потім ми почали говорити.

– Чому його записував саме ти?

– Я давно знаю пана Юрія. Мені дуже прикро, що він став жертвою маніпуляцій московської агентури, яка знаходиться в Україні. Я скажу трохи більше – ми знаємо нові подробиці того, що відбулося. Вони набагато цікавіші. Окрім Тимошенко, Медведчука, Бойка та Вілкула там з’явилося ще одне прізвище. Воно мене неприємно здивувало.

– Яке?

– Сергій Тарута.

– А він там чому?

– Йому Тимошенко пообіцяла посаду прем’єра.

– Сам Тарута стверджує, що відмовився від цієї пропозиції.

– Насправді він має таку амбіцію. Однак у нього вже немає шансів, бо Тимошенко вже не буде Президентом. Бог збереже Україну від влади, орієнтованої на Москву.

От дивись, ми сьогодні робили історичний екскурс (розкриває папку, в якій декілька аркушів із записами.– О.М.). Тимошенко апелює до своєї безневинності рішеннями українських судів. Ну, їхню ціну ми всі знаємо. Зате є рішення американського суду ще 1996 року, коли Тимошенко була гендиректором ЄЕСУ та близькою соратницею Павла Лазаренка (який у світі визнаний одним із найбільших корупціонерів за всю новітню історію). Врятувала тоді її Москва – Міністерство оборони Російської Федерації. Очевидно, в той час вони її завербували. Це все було помітно надалі по її політиці. А газові контракти 2008-2009 років – ціна у 500 доларів закладена й в нинішні безбожні тарифи. Згадаймо оприлюднені протоколи РНБО за лютий 2014 року, коли вона вимагала не діяти рішуче щодо Криму, щоб нібито не провокувати москалів…

– Ти озвучуєш те, що багато разів обговорювалося…

– Так, але якщо ці пазли скласти докупи, виходить картинка. У нас просто багато про що забувають. От серпень 2008 року – агресія Росії проти Грузії. До того в липні Тимошенко відпочивала на Сардинії, де таємно зустрічалася із Медведчуком. Про це писали дуже багато європейських видань. Тоді вона заблокувала прийняття рішення Кабміну про заборону виходу із портів Криму російських військових кораблів, які потім стріляли. Дала команду своїй найбільшій на той момент фракції демократичних сил в парламенті БЮТ не голосувати за постанову ВР про визнання агресії Росії проти Грузії. Всупереч її волі тоді кнопку “за” натисли шестеро її депутатів – Мовчан, Курило, Ляшко, до речі, який у той час був у цій фракції. Але через те, що вся політична сила не підтримала, це голосування було заблоковано. Якщо дивитися з точки зору сьогоднішнього дня, якби тоді світ (в тому числі Україна) не дозволив Путіну анексувати частину Грузії, очевидно, не було б війни на Донбасі…

– Знову ж, і про це говорилося раніше. Чому саме зараз ви на неї напали?

– Ми про це говорили не раз і не два…

– А була така любов…

– Коли була любов?! (сміється. – О.М.).

– Наприклад, коли вимагали створення ТСК по тарифах.

– А тут диявол криється в деталях. Що значить – вимагали?! Ми досі продовжуємо наполягати.

– Перед закриттям сесії блокували трибуну…

– (Перебиває. – О.М.) Коли вже було нікуди діватися?! Ми стояли місяць. Тоді вони на два дні долучилися.

– Але таких публічних нападів один на одного не було.

– Просто все звелося докупи. Я вже назвав факти 1996, 2008, 2014 років. Можна ще багато чого пригадати. До речі, ще один момент – олігарх-втікач Онищенко-Кадиров таємним указом Путіна отримав російське громадянство…

– Ти звідки знаєш?

– Я не можу озвучити. Але гарантую, що це достовірна інформація.

– Поки що він в Лондоні.

– Є такий жарт: “Где русскому человеку живется хорошо? Наверное, в Лондоне” (посміхається. – О.М.). Всі ці “русскомирцы” там. Їм дозволене подвійне громадянство. Тому половина уряду Росії мають нерухомість у Фінляндії та Австрії, виховують там дітей…

Так от Тимошенко продала свою квоту міністра екології газовому олігарху Онищенку-Кадирову, який до останнього працював з “Газпромом”, є родичем президента Чечні Рамзана Кадирова (і паспорт отримав на це прізвище). Вона отримувала два мільйони доларів на місяць за перебування Ігоря Шевченка на посаді міністра. Нічим, окрім своїх польотів на літаку Кадирова за кордон і відвертих корупційних схем з надрами, він не запам’ятався. Вони досі спілкуються. Десь місяць тому Кадиров приїхав до Амстердаму зустрітися з кількома людьми, які не мають британської візи. Серед них був і Шевченко. Я це знаю, бо летів з ним в одному літаку. Тільки він в бізнес класі, а я – в економі. В мене була пересадка із Страсбурга. Але я його бачив. Потім ще від інших людей отримав підтвердження, що він там був.

До речі, ще до Кадирова літав депутат-“тушка” Сергій Мельничук. Коли Ігор Мосійчук озвучив цю інформацію в парламенті, той не заперечив.

– Мельничука ви привели до парламенту.

– Не помиляється той, хто нічого не робить. Особисто я був проти його включення до списку.

Знаєш, чим, можливо, Ляшко сильніший за інших? Він вміє визнавати помилку. В даному випадку зробив це й вибачився.

– Чи не є ще однією помилкою Ляшка та не зовсім гарна поведінка, коли він обзивав Тимошенко?

– Всі, хто про це кажуть, апелюють до того, що Юлія Володимирівна – жінка. Це правда. Вона – красива жінка, яка має розкішний вигляд на свій вже поважний вік. Вона така, як моя мама. Але в політиці немає жінок та чоловіків. Це європейська практика.

Це була справедлива оцінка її дій. Бо вона використала Шухевича (найсвятіше, що є в цьому парламенті) для брудних маніпуляцій…

– Саме тому потрібно називати її Юлькою, дурою та драною лисою?

– А ти знаєш, що про неї люди говорять? Я багато їжджу по селах та райцентрах, тому знаю. Я подібні речі чую на кожній зустрічі, коли спілкуюся з людьми.

– Але є межа…

– (Перебиває. – О.М.) Так, є межа – коли вона маніпулює Шухевичем і намагається використати його святе ім’я у своїх московських та “медведчуківських” справах, то вона саме такою і є.

– Тимошенко розказувала, що Шухевич сам попросив у неї слова.

– Це брехня! На відео Шухевич це заперечив. Він не просив у неї слова.

– Я роблю акцент на цих образливих висловлюваннях, бо, як на мене, коли лідер однієї парламентської фракції називає іншого такими словами, то ми знижуємо рівень політики до базарного. Тобі так не здається?

– Я часто буваю на базарі. По-перше, люблю сам процес – там прикольніше купувати продукти, аніж у супермаркеті. По-друге, тут можна почути багато чого цікавого. Я зустрічав на базарі набагато більше мудрих людей, аніж у Верховній Раді. В тому числі, із двома-трьома вищими освітами (що є трагедією для країни). Так от на базарі, вокзалі чи в гуртожитку, в селі в магазині почуєш більше мудрого, аніж в парламенті. Може, комусь не сподобаються ці слова. Але вони справедливі.

Те, що відбулося у вівторок – найвищий рівень цинізму, мабуть, за 25 років українського парламентаризму. Якщо ще подумати, що це все – після крові, пролитої на Майдані, і тієї, що, на жаль, досі проливається на війні… Насправді Тимошенко вже повністю забрехалася. Але немає худа без добра. Єдиним позитивом у цій ситуації є те, що маски зірвані. Юля – це московська зозуля, один із лідерів кремлівської агентури. Але збулася її мрія – стала ставкою Москви в Україні. Тому що Бойко не мав шансів виграти президентські вибори. Це ж очевидно. Думаю, й Тимошенко не матиме. Однак поки воно скидається на те, що ніби може бути, тому Москва ставить на неї. Вона – лідер об’єднаної московської опозиції, до якої входять “Батьківщина”, Опозиційний блок та дрібніші партії, і яку координує Медведчук – кум Путіна.

“Я НІКОЛИ НЕ БОЮСЯ ГОВОРИТИ ЛІДЕРУ ТЕ, ЩО ДУМАЮ”

– Ляшко заявив, що Шухевича хотіли використати – мовляв, він повинен був зачитати документ щодо імпічменту Президента. Але Юрій Романович не бачить. Як йому можна було підсунути щось для читання?

– По-перше, у Шухевича є помічник, який йому читає, а Юрій Романович запам’ятовує (у нього фантастична пам’ять).

По-друге, там мали бути не заклики до імпічменту, а просто згадування, що така процедура може бути.

По-третє, “юлєботи” (яким, певне, на Банковій доплачують, щоб вони позорилися) вже розказують: “Те, що ви зробили, на руку Порошенкові”. Це все маячня! Ми послідовно вимагаємо імпічменту по закону. Вони апелюють до того, а чому б Шухевичу було б не виступити по цьому питанню? Далі пишуть: “А раптом Парубій би поставив на голосування, і це підтимали?” Я хапаюся за голову! Люди коментують те, що відбувається в парламенті, не маючи навіть найменшого рівня компетенції для цього! Зате у багатьох з них є віра у Марію Деві Христос – Юлію Володимирівну (усміхається. – О.М.), яка сектанськими методами дурить людей.

Насправді прізвище Президента не є важливим. Над будь-яким має висіти дамоклів меч імпічменту. Так є у всіх нормальних цивілізованих країнах. Вже два роки у парламенті лежить наш законопроект про тимчасові слідчі комісії, який блокує більшість…

– От чому ж тоді ви так сполошилися?! Я пам’ятаю, що Олег Валерійович неодноразово виступав за імпічмент Президента. А в квітні збирав підписи за цей законопроект…

– Теоретичний виступ Шухевича чи когось іншого щодо можливості імпічменту не мав би ніякої юридичної сили. Але, погодься, це була гарна картинка для телеканалу “Інтер” та російських ЗМІ…

– А ви так хвилюєтеся, що в Росії скажуть про Порошенка.

– Мені плювати й на те, що тут про нього скажуть. Це не мій Президент. До чого тут Порошенко?! Його ім’я тут зручно використовувати, бо Президент він поганий.

Так от, дивись, це була б “гарна” картинка: мала бути така зв’язка – Шухевич закликав до імпічменту Порошенка, на вулиці протести (ніхто ж не думав, що вони так швидко обісруться з цими “майданами” за 500 гривень), а потім Шухевича вбивають.

– Звідки ви взагалі взяли цю інформацію про намір вбивства?

– Все, що знаю, розказати не можу, щоб не нашкодити справі. По безпеці пана Юрія взагалі не запитуй – це прохання охорони. Треба віддати належне, її надали дуже оперативно.

Про те, що Москва для розхитування ситуації в країні та абсолютної дестабілізації може скористатися сакральним убивством, багато хто говорив та писав не один місяць. В тому числі я. Думав, що це може бути топ-політик, відомий волонтер чи журналіст. До речі, я певен, що у вбивстві Шеремета є московський слід. Але при всій повазі до його журналістської діяльності, політично він був людиною нешкідливою. Резонанс-то був неймовірним, однак, можливо, ціль була інша. Не виключено, що він був сакральною жертвою в іншому плані, бо багато розумних та інтелігентних людей з Росії, Білорусі їдуть до нас. Може, хотіли показати, що їм і тут небезпечно.

Так от я не додумався, що вибір може пасти на Шухевича. А він найбільше їм годиться на сакральну жертву. У мене немає сумнівів, що у вівторок ми йому врятували життя.

– Чому саме він найбільше годиться на сакральну жертву?

– Це символ нескоренності українського духу перед “русским миром” та прапор боротьби за соборність, по якому сьогодні топчуться туфельки зі зміїної шкіри “Луї Віттон”. Також хоче по ньому топтатися чобіт московського окупанта. Ми це поки що зупинили. Дасть Бог, того не буде ніколи!

– До речі, на відео Шухевич чітко не говорить, що саме він збирався виголосити з трибуни.

– Ти розумієш, який він стрес пережив?!

– Навіщо ви його відгородили від журналістів?

– Чому відгородили?! Він сам не хоче. Нехай людина відпочине та заспокоїться. У Біблії написано: Немає нічого таємного, що не стане явним. Зараз взагалі повилазять дуже цікаві речі.

– Багато хто з депутатів говорили про те, що Ляшку заплатили за цю атаку на Тимошенко.

– Так хай покажуть! Ляшко хіба схожий на людину, яка свій політичний капітал поміняє на гроші? Якби він був таким, то давно пішов у коаліцію, або й не виходив з неї.

Дивися, Тимошенко 20 років у політиці. 1996 року обрана депутатом у Кіровоградській області через підкуп виборців – роздавала вугілля. Це призабута історія, яка показує суть натури. Була віце-прем’єром, двічі головою уряду. Двічі  сиділа. Вперше, бо Кучма любив карати (він і Ляшка садив). Вдруге, бо Янукович побоявся політичного конкурента. Це було безумство. Я думаю, якби Тимошенко тоді не зачіпали, вона б сама раніше відійшла. А так – жертва, мучениця. Але те, що вона сиділа з політичних мотивів, не знімає з неї відповідальності за кримінал. Було б добре, щоб за газові угоди її посадили, тільки не на сім років, а на 15. Інша справа, що тих, хто її саджали – Януковича, Азарова, Льовочкіна (з ким вона зараз домовилася), треба було б закрити в сусідні камери. Я звернув увагу на те, що за ці 20 років Тимошенко сама відштовхувала будь-яку сильну особистість, яка була поруч. Хто лишився?

– Надя Савченко.

– О, Надя Савченко – це просто (всміхається. – О.М.)… Це гіпертрофована версія Тимошенко.

– Донедавна була символом.

– Так, бачиш, Кремль зміг (причому нашими руками) зробити з неї символ непокори. В’язнів, які досі там лишилися, багато. Але жінку більше шкода, бо їй важче пройти таке випробовування. Навіть дуже сильній. Плюс, ніби, як герой війни. Хоча як послухаєш хлопців, які з нею воювали, за голову хапаєшся. Така “троянська кобила” Кремля.

– Щось вас усіх на зоологічну тему потягнуло. То сама Савченко депутатів баранами назвала, потім Ірина Луценко згадала про кіз, далі Ляшко про лисицю…

– (Посміхається. – О.М.) До речі, мене сьогодні один з телеканалів запитав, з якою твариною можна порівняти Ляшка. З бульдогом – мертва хватка, чесний, вірний, загризе за Україну.

– Ясно, що ж ти ще про лідера скажеш.

– Я ніколи не боюся говорити лідеру те, що думаю.

– У вас демократія?

– Ні, у нас демократії немає. Я потім ще й… отримую (всміхається. – О.М.). Демократія до порядку не призводить. Уже ж очевидно, що Україні потрібна “сильна рука”. Знаєш, у мене якийсь внутрішній когнітивний дисонанс. З одного боку, парламентаризм – єдина форма, прийнятна для України, бо країна велика й дуже різна. Формально він існує, але кожен Президент завжди тягнув все на себе. Хіба цього не робив Ющенко, але коли він дозволив парламенту керувати, там об нього “витерли ноги”. Тому, можливо, парламентаризм – це майбутнє. А поки в такий дуже драматичний період необхідна “сильна рука”.

– Взагалі у політиці немає друзів та ворогів, а є інтереси…

– (Перебиває. – О.М.) Так, Черчілль про це писав. Тим як раз і відрізняються люди, яким небайдужа Україна – вони ставлять політику на другий план.

– То чи остаточно “спалені мости” з “Батьківщиною”?

– Давай покажу (малює вила, сердечко та двоголового орла, між ними – стрілочки. – О.М.). Уявімо, що ці риски – це мости. Виходить, ми всі пов’язані із Кремлем?! Тому отакого мосту (закреслює стрілку між вилами та сердечком – О.М.) бути не може.

“ЗАРАЗ ВСІ, КОМУ НЕ ЛІНЬ, ПОНЕСУТЬ СААКАШВІЛІ ГРОШІ”

– У тебе був конфлікт із Хатією Деканоідзе на засіданні комітету 21 вересня. Ти їй порадив добровільно піти у відставку…

– (Перебиває. – О.М.). Що і відбулося. Послухала мене (сміється. – О.М.).

– Я знаю, що вже тоді питання її звільнення було вирішено. Тобі було про це відомо?

– Ні. Але це було очевидно. Коли я радив Деканоідзе піти, вже було відомо, що їдуть звідси горе-реформатори, які нічого реформувати не можуть, а лише понтуються. Для них Україна – тільки якийсь трамплін для кар’єри. Це Боровик, Згуладзе…

– Квіташвілі?

– Квіташвілі в Києві живе. Я його часто бачу.

– Абромавичус?

– Так, Анчоус (посміхається. – О.М.). І Саакашвілі поїде.

– Те саме ти сказав про Деканоідзе. Але вона на прес-конференції заявила, що дуже цінує українське громадянство. Складається враження, що і вона буде в новій партії Саакашвілі.

– Раніше ходили чутки, що вона – родичка Саакашвілі. Наскільки мені відомо, це чи цивільна дружина, чи коханка його брата. Вона лишиться доти, доки тут буде проект Саакашвілі. І він теж. Зараз йому понесуть гроші всі, кому не лінь. Це або ті, хто себе не бачать ні з ким, або ще одна категорія – є достатньо велика кількість бізнесменів, зокрема олігархів, які орієнтовані на Порошенка та мають з ним нормальний діалог….

– Це хто?

– Та їх дуже багато – Пінчук, Ложкін, Косюк, Кононенко, Березенко. Вони ж розуміють, що Петро – не вічний. Їм потрібен запасний аеродром. Саакашвілі здається перспективним. Пам’ятаєш, як він “надувся”, коли тільки сюди приїхав? Потім, правда, “здувся”. Зараз робить політичний проект. Так от йому будуть нести гроші. Він половину вкраде, як зазвичай, а частину витратить на розкрутку цієї унітазної “Хвилі”. Потім знову “здується”. За моїм прогнозом, це станеться за період від трьох місяців до півроку. Проблема в тому, що він тут триматиметься до останнього, бо йому немає, куди їхати.

– А в Америку?

– По-моєму сам Саакашвілі й поширує чутки, що на нього ставить Америка. Це не відповідає дійсності. За моєю інформацією, у нього, окрім українського, є громадянство США та Нідерландів. Але він туди може поїхати хіба жити та витрачати те, що вже нажив та накрав. Однак політичних перспектив у нього ніде немає.

– Я знаю, що ти ніколи не був у захваті від Саакашвілі…

– І від Тимошенко також. До речі, ніколи за неї не голосував. У 2010 році не підтримав жодного з кандидатів, бо для мене немає принципової різниці між Януковичем та Тимошенко. Це люди однієї філософії, причому не української. Просто той потупіше, а вона розумніша. Але вона перехитрила сама себе, тому програла ті вибори. І вже ніколи не виграє.

“Я НЕ ЗНАЮ, ЩО ТАКЕ “МОЩІ ЛОЗОВОГО”. ПО-ПЕРШЕ, НІБИ ЖИВИЙ І ЗДОРОВИЙ. ПО-ДРУГЕ, ТОЧНО НЕ СВЯТИЙ”

– Судячи з біографії, ти в бізнесі не працював. У тебе в декларації вказані 50 тисяч доларів, 150 тисяч євро та 800 тисяч гривень готівки. Звідки?

– Попри те, що мене особисто багато троллять е-декларацією, я вважаю, що в цілому ця реформа правильна. У який би спосіб не відбувалося виведення коштів на світло, країні від того лише користь. Ми маємо жити вже трохи інакше.

Персонально по мені – раніше я навіть не задумувався, що треба оформляти, коли допомагав у багатьох бізнес-проектах. Вся країна так жила. Я спеціально звільнився з державної служби, щоб з чистою совістю займатися чимось іншим. Це брехня, що я там п’ять років пропрацював. У мене є спадщина. До перевірки НАЗК готовий. Всі документи пред’явлю.

Але водночас я вважаю, що е-декларування відбулося неповноцінно. Ми вимагаємо, щоб його пройшли самі члени НАЗК. Як можна не перевіряти на корупціогенність тих людей, які відповідають за боротьбу з корупцією?! Далі – члени НКРЄКП – ті, хто регулюють тарифи. Нехай Вовк і вся та свора заповнюють декларації. Також кандидати в президенти, колишні глави держави, депутати, губернатори та інші посадовці до певного рівня. Ясно, колишній голова сільської ради не має заповнювати е-декларацію.

В чому біда України у фінансового питанні? Більша частина капіталу, ресурсів та активів сконцентрована в руках 15-20 родин. От я хочу знати, звідки гроші у Медведчука (який був віце-спікером та глава Адміністрації), Пінчука…

– Може, в них теж спадок.

– Так я про свій спадок можу все розказати. Я – онук достатньо відомого радянського композитора Валерія Лозового.

– А що за незрозуміла ситуація із мощами? То ти їх віддав в монастир, де журналісти їх не побачили. Потім, ніби, знайшли. Вже з’явився мем – “мощі Лозового”.

– (Сміється. – О.М.) Ця вся ситуація мене самого насмішила. У нас часто не хочуть вивчати глибину і суть, а люблять щось “солоненьке”. Мене по-різному тролили. Казанський написав, що “мощі Лозового” потрібно віддати в церкву Анатолія Матвієнка. Парасюк у Верховній Раді підійшов до мене, взяв за руку й спитав: “Можна прикластися?” (вміхається. – О.М.).

Я не знаю, що таке “мощі Лозового”. По-перше, ніби живий і здоровий. По-друге, точно не святий, тому мощей з мене бути не може, принаймні поки що (посміхається. – О.М.).

Подивися, як деякі твої колеги про це пишуть. Якби це було про когось іншого, а не про мене, то, читаючи, я б подумав: Це якийсь божевільний, у якого вдома під ліжком стоїть гроб з мощами (сміється. – О.М.).

– Та одразу ж писали, що мощі в хресті.

– Далі я читав, що купив цей хрест десь на аукціоні. Причому за якусь смішну ціну. Насправді мені його подарував дід незадовго до смерті у 2007 році. Йому хрест дістався від батька – мого прадіда. Справді, всередині є мощі. Правда, ми не знаємо, якого святого. Такі хрести носили не духовні особи, а заможні люди. Було цілком нормальним тримати таку річ вдома. Я ніколи не носив його на шиї. Мені не зручно. Я маю маленький єрусалимський (показує невеликий хрестик, цілує його, хреститься. – О.М.).

Я навіть не можу сказати, чи вплинула на мене ця роздута історія. Я товстошкірий. Мене веселять такі небилиці. Але ж ти знаєш, що я не та людина, яку тролінгом можна змусити щось зробити. Я давно думав над тим, щоб подарувати його в якийсь храм. Дуже люблю Свято-Феодосіївський монастир. Подарував. Причому не просив, де саме його розмістити. Після того приїжджав з одним із телеканалів. Побачив, що його повісили під скло до ікони Миколи Чудотворця. Мене аж “струмом вдарило”. Бо цей святий для мене особливий. Я кожного дня молюся біля його ікони. Подумав, що це збіг. Виявилося, що одному старцю було видіння.

– Навіщо ти взагалі задекларував цей хрест?

– Я не знаю, скільки він коштує, бо для цього потрібно виставляти на аукціон. Нещодавно бачив, що енколпіон з мощами продали за 50 тисяч гривень. Тому, щоб не було зайвих питань, задекларував. Я вважаю, чим чеснішою людина була в е-декларації, тим більше вона дбає про країну. Коли я читаю, що у Тимошенко в декларації “Москвич”, а вона приїжджає в Раду на двох “Мерседесах”, причому S-класу, я розумію, що це політик з минулого…

– А Олег Валерійович приїжджає на крутому броньованому джипі.

– Це партійна машина. Не такий вже цей джип крутий (посміхається. – О.М.). Я читав ту ахінею, яку пишуть з цього приводу деякі твої колеги. Перед тим, як це робити, потрібно уточнювати, якого року автомобіль.

– Якого року цей джип?

– 2011-го. Новий броньований “Cadillac Escalade”, справді, коштує чимало. Але ж авто уже через рік стає набагато дешевшим. Ось на це треба зважати.

Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”

Источник