Формула утримання при владі в Україні полягає в тому, кого «визнають» США і Европа

Весело спостерігати за метушнею в нашому владному істеблішменті.

У всьому світі прихід до влади Трампа викликав жваві дискусії про те, як далі будувати політику, які економічні наслідки викличуть його перші дії, і як мають діяти уряди країн, щоб їх громадяни не постраждали від можливого виходу США із численних економічних та політичних програм.

А у нас відбувається якась мишача возня. Шукаються винні «агенти впливу», які «підставили президента», гарячково стираються пости — це при тому, що інтернети не забувають нічого — робляться навіть відверто лизоблюдські заяви.

Мені ото цікаво, Геращенко уже вніс Трампа в списки «Миротворця» під номером 001, як обіцяв?

А все насправді просто.

Формула утримання при владі в Україні завжди полягає не в тому, кого підтримують виборці, а в тому, кого «визнають» США і Европа.

Наприклад, в 2010 році Янукович переміг за допомогою масових фальсифікацій, а США його визнали одні з перших — і це на корню убило можливе опротестування результатів. Просто тому, що лоббістські структури Партії Регіонів (зараз нам уже відомо, які фантастичні гроші витрачали регіонали на своє відбілювання в світі) успішно переконали американських чиновників, що Янукович — «свій». Точнісінько такою самою була формула влади Порошенка — він куди більше торгував мармизою за кордоном, ніж опікувався країною, де хоче стати президентом.

Так модель «своїх сукиних синів» працювала ще в часи холодної війни. Фальсифікуй, скільки захочеш, визискуй свої населення, скільки влізе — головне, щоб твою перемогу визнали західні країни (а ті її могли визнати навіть просто тому, що інакше країну «візьмуть» радянські воєнспеци).

Після цього переможець отримує можливість розказувати своїм громадянами про таємний план «Анаконда», виконавцем якого він є, і треба сліпо виконувати, що він скаже. Бо якщо ти проти переможця — значить, ти проти Сполучених Штатів, і тебе треба в кутузку — а раптом ти агент Кремля.

Зараз відбувається рівно те ж саме. Наш істеблішмент, відчуваючи, що рушиться політика «своїх сукиних синів», починає гарячково шукати новий спосіб легітимізувати своє перебування у владі.

Читайте також: Порошенку, як і свого часу Януковичу, дорога на Захід закривається

Бо максима «вибори ніззя — атопутєннападьот» не є довгограючою. Бо хтось може пригадати, наприклад, що перші вибори президента США були прямо під час жорстокої заруби із Британською Імперією. А вона була куди потужніша за «ухуєлу бензоколонку», це була володарка морів тоді.

Опертись же на народ наш істеблішмент не може — він три роки його жорстоко визискував, прикриваючись «вашінгтонським обкомом».

Спробувати опертись на народ зараз — це визнати, що три роки «рішучих реформ» були фейком, «план Анаконда» — політтехнологією, а підтримку Сполучених Штатів використали як прикриття банального грабежа.

А піти на вибори — це вірне самоубивство, там очікує зубаста і зла Юля. Весь цей час вона витрачала не на умаслювання західних партнерів, щоб ті закрили очі на масштаби викачування грошей з української економіки, а на відновлення своєї опори на народ. А судячи з останніх її виступів та інтерв’ю, сантиментів у неї уже не лишилось.

Нема куди податись бідному українському олігархату.

Источник