За день бригада розпиває щонайменше дві пляшки горілки. Влітку – по чотири-п’ять літрів пива на людину
Вівторок, 08 листопада 2016
11:57
За день бригада розпиває щонайменше дві пляшки горілки. Влітку – по чотири-п’ять літрів пива на людину
Клондайк, Поле чудес, Каландос, копанка, янтарка – так називається місце, де копають бурштин – застиглу мільйони років тому смолу дерев.
90 відсотків чоловіків від 12 до 80 років на Рівненщині хоч раз копали бурштин. Я вперше спробував у 16. Знайшов камінчик із сірникову коробку. Дали 40 доларів. Батько на будівництві стільки за тиждень заробляв. Відтоді нічим іншим не займаюся.
Старателі поділяються на мийників і копачів – залежно від способу видобутку. Мийники працюють із мотопомпою – вимивають камінь. Копачі – лопатою. Формуються бригади по чотири чоловіки – двоє копають, а двоє відпочивають. За день четвірка може перегорнути до 20 “кубів” піску. Бригада мийників у складчину купує помпу, бензин, шланги, пожежні рукави, скидаються на “кришу”. Виручку ділять.
Нормально зроблена мотопомпа із пожежними шлангами коштує від 1,5 тисячі доларів. Треба ще причіп і машина типу ВАЗ, щоб возити приладдя. Кидаєш один шланг у став чи річку, другий – у діру в землі. Вода під напором вимиває каміння із землі. Лише треба сачком ловити. Орендувати помпу на ніч можна за 300–400 баксів. Якщо поталанить – до 6–7 кілограмів каменю намиєш.
“Сачкісти” – халявщики, які ловлять після мийників бурштин сачком у воді. Найчастіше це підлітки й жінки. Діти втікають зі школи і ходять біля ям із водою в надії щось “набовтати”. Буває, виловлюють пару камінців на тисячу-дві гривень.
Автор: nv.ua
Нелегальні копачі працюють переважно вночі. Тоді облави малоймовірні. Вдень видобувають бурштин, якщо є домовленість із правоохоронцями. У воді по пояс можуть проводити по п’ять-шість годин на день. Працюють бригадами по чотири чоловіки
Райони поділені між “кришею” – або СБУ, або поліція. Нас кришують менти з області. Увечері бригадир дзвонить “развєдчику”. Якщо облави не буде, виходимо мити камінь. За ніч відстібуємо “криші” 300 доларів. Коли зловлять – 1000, тоді помпу не забирають.
“Без водки – нема наводки”. За день бригада розпиває щонайменше дві пляшки горілки. Влітку – по 4–5 літрів пива на людину. За рік стають залежними від спиртного. Деякі бригадири тримають сухий закон – не дають пити, доки щось не намиють і не відіб’ють вартість оренди помпи, “криші” і солярки. Такі заробляють нормально. Бо п’яний янтарщик немає сили копати – як сонна муха.
Якщо знайду камінь на 10 тисяч доларів – куплю хату в селі й женюся. Дівчата радо йдуть за янтарщиків. Їх не лякають постійні п’янки і небезпечна робота – або травма, або тюрма. З дівчиною на побаченні лише про клондайк і говоримо – хто скільки намив, за скільки продав, скільки випив.
Ціни на бурштин змінюються щодня. Сьогодні може бути тисяча доларів за кіло, завтра – 700. Залежить від насичення ринку, відкритості чи закритості нелегальних каналів, через які переправляють з України, кількості перекупників.
Сезон янтарщика – із березня по грудень. Дехто умудряється і зимою копати, коли не дуже мороз береться. Якісь придурки бойовими гранатами верхній шар мерзлої землі підривали.
Від початку літа копати бурштин стало небезпечно. По лісах стоять озлоблені хлопці з Нацгвардії. У них зарплата 8 тисяч гривень, а ми таку суму за ніч намиваємо. Вони, як пси, лісом рискають. Можуть гумовим кийком по нирках лупнути або чергу автоматну під ноги пустити. З ними краще не шуткувати. Не підчиняються ні обласній поліції, ні СБУ – тільки Києву. Хтось пробував дати хабар за дозвіл мити камінь. Побили.
Тратити гроші в селі нема де. Зриваєш “джек-пот” – здаєш каменю на пару тисяч баксів і кришу рве, пригод хочеться. Янтарщики купують нерозмитнені авто, катаються ними по району, гонки влаштовують. Раніше були ігрові автомати, то там за ніч до штуки баксів можна було спустити. Зараз розваги – горілка, перегони, танці в сільському клубі, деколи з автомата стріляємо по мішенях. Можна поїхати в Рівне у нічний клуб, але ми там все одно – селюки, хоч і при баблі.
Моя баба виходить у кінець села, а за городами вже бурштинові ями починаються. Вона плаче й проклинає копачів. Мені самому шкода природи. Дітей за село не пускають – небезпечно. Торік 10-річний хлопець втопився у 3-метровій ямі. Таких у лісі й на полі – тисячі. Дерева часто падають, бо обкопане коріння. Рости років 50 нічого не буде, бо вивернутий шар глини нагору. Вже два роки в селі міліють криниці.
Найважча травма на Клондайку – перелом хребта. Якщо погано укріпити яму, мокра глина може обвалитися. Так двоє чоловіків із району загинули. Доки відкопали їх із піску й глини – задихнулися на глибині 4 метри. А ще по-чоловічому проблем багато. Від холоду й стояння в холодній воді – простатит, запалення, інфекції всякі. Я двічі за минулу зиму лікував запалення сечового міхура.
Найбільший мій улов – 700-грамовий камінь темно-коричневого кольору. Викопав лопатою на глибині 3,5 метра. Пощастило. Пару разів копнув уже розриту старателями яму – й опа! – лопата черкнула об тверде. Скупник дав 1400 баксів без розмов. 100 доларів пропив одразу – купив пацанам віскі, ікри дорогої, закусь. А решту відклав. Через півроку купив старий “мерс” на польських номерах. Розбив його недавно. Стоїть у хліві біля коня.
Найважче літом. Треба городи обробляти, сіно для худоби косити, дрова на зиму заготовляти – а часу нема. І нікого найняти – всі мужики копають. Так намокло і пропало півгектара сіна. Не вродили овочі, бо ніхто не полов, заросли. І так у всіх. Батьки сваряться. Просять кинути бурштин, піти вчитися. А де ще я такі гроші зможу заробити?
У кожного третього старателя є зброя – від пневматики до “калашів”. Постачають її колишні АТОвці – мають свої канали. Коли треба відвоювати місце, мужики беруть зброю. Вбивств не було, але поранення – часто. Найнебезпечніші – зальотні копачі з Донецька. Кілька разів уночі приїжджали, стріляли під ноги з автоматів і проганяли селян із бурштинових місць.
Олег, 21 рік, нелегальний старатель, бурштинокопач. Народився в райцентрі Дубровиця на Рівненщині. Живе в селі поряд із райцентром. Закінчив 9 класів школи. Батьки вирощують свиней на продаж. Понад чотири роки добуває бурштин у лісах району. Працює у бригаді рідного дядька. Щоночі їдуть у ліс автомобілем ВАЗ-69 із причепом та мотопомпою. За допомогою пожежних шлангів і металевих довгих штирів під тиском води на глибині вимивають бурштин. Часто ходить копати камінь лопатою на глибині 2–4 метри. Двічі брав участь у бійках ”за територію”. Три роки тому місцеві з вилами й сокирами вигнали з лісу поблизу села приїжджих зі сходу України. Тоді Олегу гумовою кулею вистрелили в стегно. Залишився синець. Вдруге – півроку тому, селяни виступали проти нацгвардійців. Старателі кидали в правоохоронців каміння, гілля. Камінь влучив Олегові в голову. На рану наклали шість швів. Двічі сплатив штраф – 760 грн за шкоду екології. За чотири роки здав каменів на 30 тисяч доларів. Частину витратив на ремонт і купівлю мотопомпи, шлангів, пального, ”кришування”, обов’язкові внески ”на АТО” й ”розвиток села”. Придбав нерозмитнений автомобіль Mercedes 1994 року випуску, скутер Yamaha, телефон Samsung. Збирає гроші на будинок. Любить рибалити. Неодружений. Півроку зустрічається з місцевою дівчиною Анною
Що менше барига дасть старателю, то більше заробить. Важить камінь на харчових вагах, шкрябає, просвічує ліхтариком. Перепродує азіатам або на Київ. Зараз кілограм крупного каменю, як цигаркова пачка, коштує 7 тисяч доларів. Раніше давали 10 тисяч. Куски смоли, важчі за 200 грамів, коштують від 300 баксів за штуку. Найчастіше намивають “двійки” і “четвірки” – дрібні камінці від 2 до 6 грамів. За кіло платять 200–600 доларів.
Найдорожче коштують інклюзиви – камінчики з доісторичними комахами чи рослинами всередині. За них дають у 50 разів більше від звичайного каменю того ж розміру. Їх вишукують колекціонери. В нашому районі чоловік знайшов такого каменя з чорно-зеленим жуком із лускатими крилами. Видно, смола капнула на нього, коли сидів на гілці. Так і застиг. По камінь приїхали з Прибалтики. Дядько купив квартиру в Рівному й переїхав.
Завдяки бурштину район і область побагатшали. На кожному кроці – кафе, готелі, магазини техніки. Раніше ресторани тільки по телевізору бачили, а зараз у селі відкрили якісь старателі – там працює шеф-кухар з обласного центру. Подають італійську пасту, стейки, десерти.
Знаю, що скоро це все закінчиться. Не через те, що перекрили канали збуту чи організовують рейди. Мода на камінь пройде. Китайці вже не беруть тоннами, як раніше. Прибалти знизили ціну на свій камінь. Ще кілька років – і поліський бурштин нікому не буде цікавий. Ціни падають. У старателів удома в кожного по пакету добірного каменю стоїть. За безцінь не хочуть здавати, чекають подорожчання. Але навряд.
Похожие записи
Об авторе
