“Пил повсюди — на вікнах, меблях. У сусіда виноград зробився сірий, як зацементований”

Вівторок, 08 листопада 2016
06:45

Газета по-українськи

Скандали

“Пил повсюди — на вікнах, меблях. У сусіда виноград зробився сірий, як зацементований”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: Ярослав Тимчишин

Асфальтний завод у місті Дрогобич на Львівщині звели в 1960-х роках. Там виробляють асфальт для ремонту міських та районних доріг

— Онуку виповнилося рік і два місяці. Вже має проблєми з бронхами. У мене тиск регулярно підвищується. Раньше асфальтний завод тоже працював. Але ніколи не було такого диму. Водою трохи збивали. Як фільтр зламався, жити стало невиносімо. Пил повсюди — на вікнах, меблях. У сусіда виноград зробився сірий, як зацементований, — розповідає жителька міста Дрогобич на Львівщині 50-річна Ольга Самардак. Витирає пил із підвіконня. Її будинок розташований за кілька метрів від асфальтного заводу. Без очисних фільтрів він працює понад рік. Виробляє асфальт для ремонту міських і районних доріг.

Дрогобич — за 86 км від обласного центру. Завод розташований на околиці. Займає понад 1 га. На території є дві установки, що пере­робляють щебінь на асфальт, цех із виготовлення залізобетонних конструкцій. Поряд стоять житлові будинки. За 500 м від заводу з обох боків — загальноосвітні школи.

Поблизу воріт заводу збираються з десяток людей. Іде дощ. У таку погоду підприємство не працює. На телефонах показують відео зі стовпом диму в повітрі. Коли тут виробляють асфальт, туманом заслоняє всю вулицю довжиною 900 м.

— У садку ростуть яблука, груші. То немає права того фрукту з’їсти. Сильно запилені. Завод ніби асфальтний, а затуманює, як цементний. Якщо зранку залишити машину на вулиці, то на вечір на ній можна картоплю садити. ­Такий слой бруду збирається, — каже житель села 60-річний Богдан Пігур.

— Півроку тому до нас звернулися люди з письмовою скаргою на викиди з заводу. Направили запит у правоохоронні органи, в екологічну інспекцію. Відповіді так і не отримали. Ми не проти, щоб промислові підприємства працювали. Але не за рахунок здоров’я людей. Якщо власники заводу не вирішать питання екологічної безпеки, вимагатимемо його закриття, — говорить голова постійної комісії з житлового господарства й екології 48-річний Тарас Демко.

Завод належить львівській фірмі ТОВ “Простудія”. Його керівником є Вадим Бабич. Також він очолює будівельну компанію, яка ремонтує дороги місцевого значення.

— Мав розмову з директором підприємства. Обіцяв найближчим часом установити фільтри. Та досі цього не виконали, — каже депутат міськради, директор школи №9 Михайло Шеремета, 56 років. — Закривати завод нам невигідно. Коли він ­простоював, возили асфальт із Городка (районний центр у Львівській області. — ГПУ). А це більші витрати. На ті гроші могли зробити кілометр дороги, а не 200 метрів.

— На повну потужність завод працює рік. Обладнання там застаріле. Через посушливу погоду став запилювати повітря. Водний фільтр не працює всього кілька днів. Запускаємо нову установку, — пояснює 40-річний Вадим Бабич. — Якщо люди матимуть і до неї претензії, доведеться міняти систему очищення в цілому. Ставити потужніші фільтри. Підприємство зводили ще півстоліття тому. Є вся необхідна документація на роботу. Ми його орендуємо.

Вулиця Фабрична значиться промисловою зоною, згідно з генпланом міста.

Источник