Українські демократи вперто не бажають учитися на власних помилках – думка

Усе більше переконуюся, що починається вересень 2005-го. Розшатування демократичного, колишнього «помаранчевого», табору, взаємні образи, публічні заяви, грюкання дверима. На жаль, історія так нічого і не вчить. Політична криза демократів закінчується зазвичай тотальними зрадами і приходом до влади тих, проти кого ці самі демократи боролися.

Чомусь у цих опонентів вистачає клепки в голові з приходом до влади не пожирати один одного. Сидіти – й вичікувати, поки «труп» демократа сам пропливе повз них. А потім – демократичні опозиції, «України без…», махання руками.

Читайте також: «Як парость виноградної лози», або Чим поросте реформа державної служби. ФОТО, ВІДЕО

Навіщо вбивати самих себе? Тотальна «зрада» – вона в першу чергу в головах.

Источник