Як Нацрада з питань телебачення й радіомовлення саботує закон про мовні квоти

Отже, друзі, Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення пішла ва-банк у кришуванні намірів медіамагнатів нівелювати закон про квоти на українські пісні. Незважаючи на викриття схем, закладених у сумнозвісному “меморандумі” медіамагнатів. Незважаючи на всі звернення і заяви. І навіть незважаючи на чітке попередження про неприпустимість саботажу, яке голова Верховної Ради Андрій Парубій зробив в очі Юрієві Артеменку просто на пленарному засіданні. Нацрада, замість того, щоб дезавуювати свою причетність до “меморандуму”, 4 листопада видала вже від себе “роз’яснення” квотного закону, яке, по суті, повторює основні незаконні положення “меморандуму”. По суті, всім, хто писав, відстоював і приймав цей закон, усім, хто чекає його безумовного виконання з 8 листопада, Нацрада, змовившись із медіамагнатами, кидає відвертий виклик.

У чому суть маніпуляцій?

Почнемо з того, що Нацрада не має повноважень тлумачити закон. Завдання Нацради – контролюватийого  виконання й карати порушників. Нацрада може видавати регуляторні акти, але лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

Читайте також: Квота на українськомовні пісні може прорвати бар’єр українофобського “формату” – політолог

А тепер – до змісту так званого “роз’яснення” – тексту з незрозумілим статусом, яким Нацрада хоче підмінити прямі норми Закону України. Опускаючи словесну еквілібристику фантазій, якими супроводжується це “роз’яснення”, зупинимося на кількох найважливіших пунктах цього шедевру:

“1. Пісня – це словесно-музичний твір, у якому є хоча б одна фраза або рядок, які дозволяють однозначно ідентифікувати їх належність до тієї чи іншої мови. Тривалість пісні має становити не менше як 90 секунд”.

У Законі ж ідеться про траснляцію “пісень (словесно-музичних творів) державною мовою”. Нацрада не має ні повноважень регулювати тривалість пісні чи давати заплутане визначення про “хоча б одну фразу або рядок” “тієї чи іншої мови”. Ця маніпуляція потрібна авторам “роз’яснення” винятково для того, щоб обґрунтувати наступну маніпуляцію – рахувати кількість пісень замість їх обсягу.

“3. Квота обраховується за кількістю пісень державною мовою від загальної кількості пісень”.

Натомість закон говорить про “частку пісень (словесно-музичних творів) державною мовою в обсязі не менше 35 відсотків загального обсягу пісень”. Тобто в законі немає згадок про “кількість пісень”. Твердження, що “одиницею вимірювання обсягу пісень є пісня” (цитата з коментаря до “роз’яснення”) – абсурд і маніпуляція.

Термін “обсяг” вживається в законі “Про телебаченні і радіомовлення” неодноразово, і в подібному контексті завжди означає саме тривалість (хронометраж). Більше того, навіть у цьому ж “роз’ясненні” й коментарях до нього Нацрада безпомилково визначає обсяг саме у значенні часу (хронометражу) там, де йдеться про мову радіоведучих або частку програм європейського чи українського виробництва.

Читайте також: Маленькі й великі колаборанти: наша територія засмічена ворожою агентурою

Спроба рахувати замість обсягу пісень їх кількість відкриває безмежні можливості для ігнорування закону. Наприклад, якщо між 7 і 14 годинами радіостанція щогодини транслюватиме 7 творів по 3-5 хвилин російською мовою, 3 твори по 100 секунд українською і необмежену кількість творів до 90 секунд російською, то Нацрада вважатиме квоту дотриманою, посилаючись на своє незаконне “роз’яснення”! Тоді як насправді пісні українською мовою транслюватимуться лише 5 хвилин кожної години і їх обсяг становитиме менше 10% замість визначених законом на перехідний період 25%. Водночас реальний обсяг пісень російською мовою становитиме понад 90%. Вже однієї цієї маніпуляції вистачає, щоб звести нанівець увесь закон.

Нацрада має рахувати саме обсяг пісень державною мовою, незалежно від їх кількості і тривалості, однаково застосовувати поняття обсягу у різних статтях закону.

“5. Мінімальна частка пісень офіційними мовами Європейського Союзу визначена у законодавстві на добу. Тому контроль за її дотриманням буде здійснюватися шляхом проведення добового моніторингу відповідно до всіх норм чинного законодавства”.

Тоді як у законі фігурує “частка пісень офіційними мовами Європейського Союзу відповідно до умов ліцензії становить не менше 60 відсотків загального обсягу пісень, поширених протягом доби, а також не менше 60 відсотків загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу між 07.00 та 14.00 і між 15.00 та 22.00”. Тут без коментарів.

“8.Веденням передач вважається будь-яка репліка, сказана диктором або ведучим, якщо її тривалість перевищує одну секунду. Цитування тексту іншою мовою в межах однієї репліки українською мовою зараховується до репліки державною мовою”.

Погляньмо на закон: “5. Телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення забезпечують не менше 60 відсотків добового обсягу ведення передач, у тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних передач (дикторами, ведучими радіопередач) державною мовою”.

Закон не дає підстав вважати цитати іншими мовами веденням передач державною мовою. Державна мова – це українська мова, незалежно від того, цитата це чи ні. Звичайно, ведучі можуть використовувати цитати іншою мовою, як короткі, так і довгі, але немає жодних правових підстав зараховувати час таких цитувань до квоти ведення державною мовою.

“10. Національна рада здійснює контроль за виконанням квот на підставі добових моніторингів”.

А за законом “нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо часток пісень (словесно-музичних творів) державною мовою й офіційними мовами Європейського Союзу в обсязі пісень, поширених протягом доби, а також протягом часових проміжків, визначених законом”.

Чому б просто не виконувати закон?

Источник