“У дитинстві уявляла себе Вікторією Адамс” – Ольга Ракицька розповіла про здійснені мрії
Понеділок, 31 жовтня 2016
17:46
“У дитинстві уявляла себе Вікторією Адамс” – Ольга Ракицька розповіла про здійснені мрії
Співачка Ольга Ракицька і група # МОЙГОРОД після презентації свого дебютного альбому “Здравствуй, мой город!” не зупиняються на досягнутому. Музиканти активно гастролюють, їхній трек “Не відпускай” став саундтрек до драматичного фільму, а минулого місяця порадували новою відеороботою на життєстверджуючу пісню “Это стоит того”. Про те, хто надихав Ольгу Ракицький в дитинстві, епоху 1990-х і найспокійніший день народження, співачка розповіла в інтерв’ю Gazeta.ua.
Нещодавно вийшов біографічний кліп на пісню “Это стоит того”. Наскільки близький до реальності сюжет?
Він насправді біографічний, ми змінили лише деякі деталі з мого реального дитинства. Єдина відмінність – наша маленька героїня грала на скрипці. А я насправді граю на фортепіано. Також в дитинстві я відвідувала студію вокалу, мріяла про сцену, часто замислювалася про те, як буду виступати перед публікою, що одягну, як почну свій концерт…
Автор: Прес-служба
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ольга Ракицька розчулила дебютним концертом футболістів “Шахтаря”
Але потім в нашій родині настали непрості часи – батьки розлучалися, ми змушені були переїхати, я дуже переживала через все це і забула про свою мрію.
І лише, коли подорослішала – зрозуміла, що мрії постають перед нами не просто так. Якщо це не швидкоплинне бажання, а справжній стимул для розвитку, то потрібно зробити все, щоб здійснити задумане.
До ожодної людини успіх не приходить просто так, потрібно дуже багато працювати і працювати в першу чергу над самим собою, не опускати рук, не здаватися, якщо на шляху до успіху будуть складності – і тоді навіть найзухваліша і, здавалося б, нездійсненна мрія може здійснитися. Я в цьому переконалася на власному прикладі.
Так що пам’ятайте, мрії насправді збуваються (посміхається).
Яких артистів в дитинстві Ви наслідували?
Як і багато дівчат мого віку я заслуховувалися хітами Spice girls. Я уявляла себе Вікторією Адамс (посміхається).
Як в юному віці Ви розвивали свої музичні здібності?
У дитинстві я почула, як наша сусідка знизу грає на фортепіано. І мені так сподобалося, що я прийшла до неї і попросила навчити мене грати також. Вона була прекрасною піаністкою, директором музичної школи. Вона бачила моє прагнення освоїти інструмент і займалася зі мною не тільки вдома, а й на все життя прищепила мені любов до нот.
А вже пізніше я зробила ще один крок на шляху до мрії і записалася в вокальну студію.
У кліпі були використані в якості реквізиту предмети з 1990-х. Що з речей того часу зберігайте досі?
Нічого. У мене немає жодної старої речі, крім фотографій. Я люблю все нове. Не можу жити зі старим “вантажем”. З речами я розлучаюся без жалю, регулярно навожу порядки в своєму будинку і віддаю все те, що пролежало без діла хоча б недовгий час. Вважаю, що комусь іншому ці речі можуть принести більше користі, ніж мені.
Автор: Прес-служба
З чим асоціюється особисто у Вас епоха 90-х?
90-е – це моє дитинство. Але чомусь цей період асоціюється у мене саме з музикою 90-х.
Для кліпу довелося навчатися азам повітряної гімнастики і еквілібристики. Як зважилися на такий експеримент. Висоти не боялися?
Ні, висоти я абсолютно не боялася і, на мій погляд, ніяких особливих трюків не робила. Але в фіналі мені потрібно було злетіти до стелі. Найскладнішою була система, яку одягали на мене, щоб правильно закріпити до тросів. Вона страшенно натирала ноги, до синців. А на наступний день мене чекала сильна крепатура.
Автор: Прес-служба
Які свої фобії готові подолати заради мистецтва?
Я завжди відчуваю дуже сильне хвилювання перед виходом на сцену. І кожен раз відчуваю маленьку перемогу над самою собою, коли, незважаючи на всі сумніви або, наприклад, простуду, все одно виходжу до глядачів.
Як чоловік оцінив Вашу нову відеороботу?
Йому сподобалось. Він сказав, що ми зняли дуже добрий і цікавий кліп, яких чомусь зараз так мало.
Чоловік пропонує ідеї для творчих звершень?
Ні, в цих питаннях він повністю довіряє мені і підтримує будь-які мої рішення. За що йому, звичайно, величезне спасибі!
Уже кілька років Ви святкуєте свій день народження не в рідному Донецьку, а в Києві. Як цього разу пройшло торжество?
Дуже спокійно. Це був найспокійний день народження в моєму житті. У вузькій компанії близьких друзів ми посиділи в маленькому столичному ресторанчику, недалеко від будинку. Напевно, я дорослішаю (посміхається).
Що подарував чоловік?
Красивий наручний годинник.
За час, що живете в столиці, відчуваєте себе киянкою?
Ні. Київ з кожним роком стає для мене все більш рідним, але я завжди буду відчувати себе донеччанкою.
Коли Ви останній раз були в Донецьку?
Майже 2,5 роки тому …
За чим ностальгуєте найчастіше?
Ностальгія – це погане почуття. Звичайно, воно іноді виникає, наприклад, по дитинству або школі. Але найкращий час для мене – це зараз. Намагаюся цінувати кожну хвилину життя, а не занурюватися в минуле, яке ніколи більше не повернеться.
Нещодавно на екрани вийшов фільм, міжнародна любовна драма про воїна АТО і іракську біженку – “Осінні спогади”, в якому звучить ваша пісня. Як Ви отримали пропозицію про співпрацю?
Після конкурсу “Український формат”, на якому ми вперше представили широкій публіці композицію “Не відпускай”, з нами зв’язалися продюсер і режисер фільму. Почалися переговори, але коли я прочитала сценарій стрічки, зрозуміла, що наша пісня буквально кожним рядком його повторює.
Знаєте, одна з головних героїнь фільму говорить просту і дуже глибоку за змістом фразу: “Я думаю, коли діти виростають з музикою в серці, вони не можуть нікого вбити”. Сподіваюся, що наша музика саме така і я рада, що перша україномовна пісня групи # МОЙГОРОД стала саундтреком до такої глибокої драмі.
Яких творчих експериментів чекати від Вашого тандему з групою # МОЙГОРОД найближчим часом?
Зараз я перебуваю в музичному пошуку і якраз розмірковую про це. В першу чергу я хочу, щоб група звучала гармонійно зі мною.
Похожие записи
Об авторе
