“Донбас довго стримуватиме економічний розвиток України”
Вівторок, 25 жовтня 2016
12:29
“Донбас довго стримуватиме економічний розвиток України”
Є велика ймовірність демократизації Росії через 15–25 років, – каже економіст Дмитро ТРАВІН
Як охарактеризуєте устрій путінської Росії?
– Це не радянський тоталітаризм, але й не демократія західного зразка. Це – електоральний авторитаризм. Тобто регулярно відбуваються вибори, але на них завжди перемагають одні й ті ж люди. За демократії влада повинна змінюватися.
Путінська система пройшла три ключові етапи. Умовно їх можна назвати за прізвищами глав адміністрації президента чи їхніх заступників. Перший етап – Олександра Волошина (2000–2003 роки. – Країна), другий – Владислава Суркова (2004–2008 роки. – Країна), третій – В’ячеслава Володіна (2011–2016 роки. – Країна). Не ці люди вибудували систему, проте їхній вплив був величезний.
Система Волошина передбачала, що путінська модель нагадуватиме західну. Вона виходила з того, що там теж наявні авторитарні задатки. Система Суркова орієнтувалася на утримання влади Путіним та елітою навколо нього. Але й передбачала розвиток країни. Система Володіна – це втримання влади за будь-яку ціну. На економіку їй наплювати.
Автор: www.svoboda.org
Дмитро ТРАВІН, 55 років, російський економіст. Народився 1 травня 1961 року в Ленінграді. Закінчив економічний факультет тамтешнього університету й аспірантуру. Викладав економіку в Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті. З 1991-го по 2008-й займався журналістикою. Викладав у Санкт-Петербурзькому державному університеті й Вищій школі економіки. З 2008 року працює в Європейському університеті Санкт-Петербурга й Центрі досліджень модернізації. Автор книжок ”Шляхи реформ”, ”Російські банки: під кінець золотого століття”, ”Європейська модернізація”, ”Модернізація суспільства і східна загроза Росії”, ”Чи проіснує путінська система до 2042 року”. Дружина Олена — кандидат філософських наук, доцент на факультеті міжнародних відносин Санкт-Петербурзького державного університету
На яку авторитарну систему найбільше схожа російська?
– Якщо аналоги шукати за економічною базою, чи так званим ресурсним прокляттям, то найближчі – Казахстан та Азербайджан. Там рівень життя теж підтримують за рахунок продажу корисних копалин.
Наскільки такі режими стійкі?
– Путінська система доволі стійка. Принаймні має запас міцності на період життя її творця. У Росії навряд чи можливе протистояння серед еліт або Майдан. Малоймовірно, щоб широкі маси раптом полюбили демократію. Але в довготривалій перспективі такі авторитарні системи завжди руйнуються.
Путінський режим збудований на любові народу до однієї особи. Ця система здатна проіснувати ще 15–20 років. Стільки, скільки проживе Путін. Після його смерті її буде підтримувати так само важко, як у 1980-х радянську систему – після кончини Леоніда Брежнєва, Юрія Андропова й Костянтина Черненка (генеральні секретарі ЦК КПРС у 1964–1985 роках. – Країна).
Які сильні та слабкі місця путінської системи?
– Вона вміє утримувати владу. Рівень життя росіян у 2000-х суттєво зріс – не завдяки Путіну, а завдяки ресурсам. Але люди цього не хочуть розуміти. Головне, що це відбулося за правління Путіна. Доки ціна на газ і нафту не впала до критичного мінімуму, система зможе економічно існувати.
Друга причина стійкості – це політичні маніпуляції. Путін у цьому – майстер. Він вдало підтримує політичний механізм. Хоча погано керує економікою. Росія зараз – у стагнації.
Яка роль силових структур і чиновників?
– Чиновництво в Росії дуже корумповане. Система дає можливість брати хабарі. Тому вони не хочуть її змінювати.
Чиновництво – це і вчителі, які фальсифікують вибори, і журналісти, які займаються пропагандою, і силовики. Останні – найбільш високопоставлені чиновники в Росії. Вони добре заробляють – зокрема, за рахунок наїздів на бізнесменів і “відкатів”.
Про що свідчать останні кадрові рішення Путіна – зробити першого заступника керівника адміністрації президента Володіна главою Держдуми, а на його місце поставити колишнього прем’єра Сергія Кірієнка?
– Не виключаю, що Путін вкотре трансформуватиме політичну модель країни – аби укріпити свою владу. Але це буде зрозуміло через рік-два. Поки що ж роль Володіна не зміниться, навіть зросте. Може, і значення парламенту – теж. Не виключено, що Путін хоче перетворити президентську модель на парламентську й очолити уряд.
У чому секрет його популярності?
– Вона пройшла кілька етапів. На кожному причини були різні. Путін був абсолютно невідомий, коли Борис Єльцин назвав його наступником влітку 1999 року. Але країна тоді увійшла в другу чеченську війну. Путін став популярний, бо виступив борцем із терористами, захисником Росії.
У 2000-х рівень життя різко зріс. А коли в економіці настала криза, Путін став “рятівником вітчизни”. Кримська історія тут була ключова.
Ідея маленької переможної війни завжди подобається електорату й зміцнює авторитарні режими. Росіяни були в захваті, що в Криму все відбулося безкровно. Проти анексії виступають люди, які розуміють: у довготривалій перспективі це призведе до застою. Але таких у РФ 10–15 відсотків – щонайбільше. Вони на ситуацію не впливають.
На Донбасі не вийшло маленької переможної війни.
– Не до кінця зрозуміло, чого хотів досягти Путін там. Коли все почалося, він порадив Донецьку й Луганську не проводити референдум. Схоже, не планував донбаської операції в тому масштабі, в якому РФ взяла в ній участь. Але російські війська там воюють.
Здається, Путін хотів розміняти Донбас на Крим. Йому не потрібно було, щоб де-юре визнали півострів російським. Але хоче фактичного визнання – через зняття санкцій. Однак вони залишаються – і війна на Донбасі не закінчилася.
Яка зараз стратегія Путіна щодо України?
– Він виграє у будь-якому випадку. Якщо Київ, Вашингтон і Брюссель підуть йому на зустріч і де-факто визнають Крим, то будуть зняті санкції.
Якщо назустріч Москві ніхто не піде, то Донбас ще довго стримуватиме економічний розвиток України. Пропаганда говоритиме росіянам, що в нас, може, тяжко, але подивіться – до чого призводить Майдан. Якби не нафта і газ, то рівень життя в РФ був би не вищий, ніж в Україні. Але люди не хочуть розбиратися в цьому.
Якщо справи в Україні йтимуть погано, економіку лихоманитиме, це працюватиме на зміцнення путінської політичної системи.
Чи можлива війна Росії з якоюсь із країн НАТО?
– Це малоймовірно. Путін прагматичний. Розуміє, де можна воювати, а де – ні. В Криму ризику військового зіткнення із Заходом не було. Путін знав, що НАТО не битиметься за Україну.
Якщо виникне конфлікт в якійсь із країн Альянсу, яка межує з Росією, то США зобов’язані будуть втрутитися. Хоча є сумніви, що Америка почне Третю світову заради порятунку Естонії. Але для Кремля це – колосальний ризик. Значно більший, ніж для президента США, який сидить за океаном.
”Путінська система схожа на перевернуту піраміду, де все тримається на плечах Володимира Володимировича. Він має прямий контакт із народом”, – каже російський економіст Дмитро ТРАВІН. Художник Володимир Казаневський це бачить так
Як на режим впливають західні санкції?
– Путін не розраховував, що буде така реакція на Крим і Донбас. Але санкції – не єдина проблема російської економіки. Після їх зняття вона не почне процвітати. Якщо ж санкції залишать чи посилять, то почуватиметься ще гірше. Але це не призведе до катастрофи.
Чому росіянам комфортно в авторитарній країні з агресивною зовнішньою політикою і пропагандою?
– Переважно люди не розуміють зв’язку між демократією, ринковою економікою й особистим процвітанням. Багатьом росіянам здається, що демократія – це бардак, що авторитарний режим краще дбає про їхні інтереси. Схоже було в німців за Гітлера чи у французів – за Наполеона. Але в ХХ столітті у нас були значно гірші режими – сталінський, приміром.
Трансформація починається, коли послаблюється авторитарна влада. Це відбувається внаслідок зміни покоління лідерів, падіння економіки. Потім має сказати своє слово еліта. Якщо домовляється про нормальні правила гри, народ починає жити за ними. Але інколи на зміну приходить новий авторитарний режим.
Якщо еліта буде раціональна і відповідальна, то велика ймовірність демократизації Росії через 15–25 років. Народ хоче жити краще, а житиме тоді значно гірше, ніж тепер.
Ці 20 років минуть у частково ізольованій авторитарній країні?
– У СРСР ми жили в ізольованій системі з порожніми полицями. У Росії сьогодні прилавки не порожні, я даю вам інтерв’ю – і мене не заберуть у ГУЛАГ. Тому люди в такій системі спокійно проживуть два десятиліття.
Однак тих, кому вона подобається, з кожним роком буде менше – бо рівень життя падатиме. Але люди вважатимуть, що, крім Путіна, нікого немає – якщо не він, то Росію завоюють американці. Повторюватимуть такі дурниці, доки еліта не запропонує кращий варіант розвитку країни.
Ви стверджуєте, що в Росії слабка еліта.
– Путінська система схожа на перевернуту піраміду, де все тримається на плечах Володимира Володимировича. Він має прямий контакт із народом. За такої моделі лідер може вільно змінювати еліту, переставляти олігархів, чиновників. Еліта не відіграє важливої ролі. Вона – щось на зразок радянської номенклатури. Отримує вигоду від системи, слухняно служить хазяїну, ні на що не впливає. А ті, хто пробує на щось вплинути, стають маргіналами.
Хто може стати наступним президентом Росії?
– Після Путіна має прийти інше покоління – за прикладом СРСР після Брежнєва. Горбачов і його оточення захотіли побудувати соціалізм із людським обличчям і почалася перебудова. Так само буде після відходу путінського покоління. Його змінять ті, кому набридне ізоляція, конфронтація із західним світом. Вони спробують виправити помилки попередників – почнеться демократизація. Проте іноді демократизація приводить до влади нових авторитарних лідерів. Як буде в РФ – важко сказати.
Чи може Росія розпастися?
– Що довше зберігається економічно неефективний авторитаризм, то вища вірогідність розпаду країни. Найбільше на цей сценарій працює саме путінська система.
Чи можливий міжнародний трибунал над Путіним і російською елітою за війну в Україні, збитий боїнг?
– Путін – кваліфікований юрист. З погляду розуміння букви закону, а не духу. Не думаю, що якийсь суд зможе його посадити. Рішення про Крим обставили досить грамотно. На Донбасі формально росіяни не воюють. І важко довести, що за збиття боїнга відповідає Москва.
Який найімовірніший сценарій розвитку України?
– Серйозна інтеграція в Євросоюз можлива, коли на території країни не буде війни. Якщо ЄС відчуватиме, що Україна – мирний сусід, готовий жити за тими ж правилами й цінностями.
Об авторе
