Як українська стає мовою “міжнародного спілкування”

У Києві, на Красному хуторі, є готель, який потрапив в ротацію польських туристичних контор. Регулярно бачу купки поляків на сніданках у ресторані. Наші офіціантки бадьоро до них:

– Здраствуйтє, што будєтє кушать?

– еее… Breakfast! Do you have something?

– Сніданки? – пробує обійти англійську офіціантка, пропонуючи “другой іностранний язик”. На диво це спрацьовує:

– Tak! Śnidanńa!

– Вибачте, просто сніданки закінчилися годину тому, – каже впевнено, з насолодою по-українськи. – Можемо запропонувати шось інше.

– Tak, rozumiem, inne!

Завдяки українській мові – мові “міжнародного спілкування” – забезпечено максимальний комфорт клієнта. От для чого вчили “мову” і здавали ЗНО!

Читайте також: Усмішка проти посмішки: в чому різниця?

А як щодо “внутрішньоукраїнського спілкування”?.. Ну я же нє іностранєц какой-то!

Офіціантка запитально до мене: “Щот?”

Гмм… наступного разу теж шось буркну по-англійськи.

Читайте також: Просто припинити читати російською – що саме й чому

Источник