“Нашi охотники люди тихi й нiжнi,” – ТОП-10 жартів від Остапа Вишні

Середа, 28 вересня 2016
17:15

Історія

“Нашi охотники люди тихi й нiжнi,” – ТОП-10 жартів від Остапа Вишні

 
Коментувати
Роздрукувати

28 вересня 60 років тому не стало українського письменника і класика сатиричної прози Остапа Вишні. Gazeta.ua пропонує згадати усмішки новеліста і перечитати ТОП-10 його жартів.

1. Ви дивитесь на поплавок так, як навiть, коли були женихом, не дивилися в голубi великi-великi очi своєï коханоï… (“Короп”).

2. Були б ведмедi, – довелося б багатьом мисливцям рушницi продати, бо нашi охотники люди тихi, сумирнi й поетично нiжнi, а ведмiдь – звiр великий і реве: може перелякати (“Мисливські усмішки”).

3. Умови для мого розвитку були пiдходящi. З одного боку – колиска з вервечками, з другого боку – материнi груди. Трiшки поссеш, трiшки поспиш – i ростеш собi помаленьку. Так ото й пiшло, значить: їси – ростеш, потiм ростеш — їси (“Моя автобіографія”).

4. – Як же краще, – спитаєте, – полювати: одному чи колективом? Майже однаково. Коли йдете один, то один промазуєте, коли йдете колективом, то промазуєте колективом (“Мисливські усмішки”).

5. – Чотирнадцять вовкiв колись за нами з Флейтою гнались! – Ну, Петре Iвановичу! Невже таки чотирнадцять?! – Факт! Спитайте Флейту! І обидва сiрi! (“Мисливські усмішки”)

6. Такого собаки я не бачив! Даси, бувало, в зуби йому записку й грошi: “Джек! Миттю пляшку вина!” За пiвгодини вже летить з вином. Тiльки не можна було бiльше грошей давать: решту обов’язково проп’є! (“Мисливські усмішки”)

Автор: www.ex.ua

7. Взагалi любив я книжки з м’якими палiтурками. Їх i рвати легше, i не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить (“Моя автобіографія”).

8. Коли роман складається з кількох книг, він уже тоді буде — “логія”. Як з трьох книг — трилогія. З трьохсот книг — трьохсотлогія. А як більше, то вже буде “Рятуйтелогія” (“Дозвольте помилитись!”).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 144 роки з народження Крушельницької – топ-3 найкращих пісень співачки

9. Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: “розкажу, то не повірите, але це факт!” (“Як варити і їсти суп із дикої качки”)

10. Письменник не так живе й не так росте, як проста собi людина. Що проста людина? Живе собi, поживе собi, помре собi. А письменник — нi (“Моя автобіографія”).

Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні — Губенко Павло. Народився 13 листопада 1889 на Полтавщині в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї. Закінчив двокласну Заньковецьку школу і Київську військово-фельдшерську школу. Працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. У 1917 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Працював у “Селянській правді” та у журналі “Червоний перець”. Став основоположником жанру усмішки.

Найвідоміші твори: — цикл “Мисливські усмішки” (“Сом”, “Заєць”, “Лось” та інші), “Чухраїнці”, “Моя автобіографія”.

Источник