Франт з Аугсбурга XVI століття був першим “фешн-блогером”

Вівторок, 26 січня 2016
16:23

Історія

Франт з Аугсбурга XVI століття був першим “фешн-блогером”11

 
Коментувати
Роздрукувати

Фото: http://arzamas.academy/

Він жив в XVI столітті в затишному багатому Аугсбурзі, служив головбухом у банкірів Фуггеров і звали його Маттеус Шварц.
Саме так назвав Шварц свою працю “Klaidungsbüchlin”, у перекладі – “Костюмна книжечка”. У порівнянні з важкими фоліантами того часу це дійсно книжечка: всього якихось 10 на 16 сантиметрів. Втім, досить пухка – 139 щільних аркушів, на яких представлена ​​практично все життя Маттеуса Шварца.
“Klaidungsbüchlin” – не банальні щоденники (їх бухгалтер склав пізніше, але книга, до нещастя, пропала). Це справжня портретна галерея: 137 зображень Шварца в найрізноманітніших костюмах і в життєвих обставинах починаючи з 20 лютого 1497, коли він з’явився на світ, і закінчуючи 14 вересня 1560, днем ​​смерті його боса Антона Фуггера.
Створюючи “книжечку”, головбух хотів, щоб його нащадки не тільки дізналися дещо про освіченого предка, але і позаздрили йому – його вбранню, багатству й розвиненому почуттю смаку, яким Шварц жахливо пишався. Жителі Аугсбурга прекрасно знали про це й маленький гріх свого земляка, жартували, хоча і не зло, і навіть придумали йому прізвисько – Der Kleidernarr (Схиблений на одязі).

Безпосереднім прототипом “Klaidungsbüchlin” можна вважати вишуканий фоліант “Героїчне життя сера Тойерданка”, опублікований в 1517 році, за три роки до початку роботи Шварца над “костюмним щоденником”. Тут в алегоричній формі описувалося подорож “останнього лицаря, сера Тойерданка”, тобто імператора Максиміліана I Габсбурга, до своєї нареченої. “Лицар” мужньо пройшов усі випробування, поборов диких тварин, готичних страховиськ і самого диявола. У книзі 118 ілюстрацій,

Шварцу в якійсь мірі пощастило: він жив на стику двох костюмних епох. Перша третина книги відображає моду, натхненну італійським Відродженням. Автор позує себе в строкатих вбраннях, красується в міланських костюмах, в різних барвистих рок і вамс – елементах одягу, запозичених у диких ландскнехтів. Він скаржиться на дорожнечу вишитих іспанських сорочок, але, скаржачись, велить Нарцису Реннеру зобразити себе три рази на одному аркуші: куплені сорочки були одна краше іншої, і Шварц не знайшов нічого кращого, ніж зобразити всі три покупки.
Щоденник демонструє і те, як мода італійського Відродження, з її з любов’ю до кольору, дорогий фактурі, переливам тафти і відблиск Левантскої дамасти, поступово згасала. Її повільно змінювала “чорна епоха” – час фанатичних лютеран, іспанських інквізиторів і розважливих венеціанських ділків, які любили чорний колір через його дорожнечу і одночасно практичність.
Є в книзі всі типи костюмів – від сорочок новонароджених до траурних шат і вражаючих вбрань для лицарських турнірів. Є навіть один лист, на якому Шварц представлений голим: він набрав вагу і захотів себе таким закарбувати. Втім, “голий” – неправильне визначення. Маттеус Шварц, багатий модник з Аугсбурга, вважав це своїм новим костюмом – костюмом Адама.

Ще в кінці XV століття стали популярні книги про костюми, особливо екзотичних народів. У XVI столітті завдяки поширенню друкарства ці видання стали вельми затребувані, а деякі особливо спритні автори, зокрема Франсуа Депре і Чезаре Вечелліо, розбагатіли. Словом, у німецького модника були гідні вчителя.

Источник