Правда і брехня про вакцинацію

Информаційний партнер нашого сайту, портал Мегаполіс, пропонує вашій увазі, шановні читачі, ґрунтовне і важливе дослідження Олександри Бойко про вакцинацію

Перш ніж я почну, хочу оголосити кілька важливих дисклеймерів. Перше – я не збираюся змінювати чиїсь переконання. Не можна переконати гомеопата в тому, що гомеопатія не працює. Не можна переконати ВІЛ-дисидента в тому, що ВІЛ викликає СНІД. Не можна переконати противника вакцинації в тому, що щеплення працюють і що вони потрібні. Люди, стійкі у своїх переконаннях, скоріш за все після лекції будуть плюватися, мовляв, нічого нового.

Я вибрала цю тему з двох причин.

По-перше, дуже мало нормальної, гарно поданої інформації, зокрема в інтернеті, і далі я на цьому зупинюся детальніше.

Багато людей через це сумніваються, не можуть прийняти якусь позицію щодо вакцинації. Передусім саме для таких людей, яким не вистачає інформації, присвячена моя нинішня лекція.

По-друге, потрібно розвінчувати мракобісся, про що я кажу на кожній лекції. Що менше буде єресі, то менше буде сумнівів у правильному рішенні, яке, я сподіваюся, вам допоможе прийняти ця лекція.

За останні 100 років медицина зробила величезний крок уперед, більший, ніж за всю історію людства. Раніше інфекційні захворювання були основною причиною смертності. За те, що це змінилося, ми маємо подякувати двом речам: вакцинації та антибіотикам. Тобто вакциновані люди не хворіють, але й тих, хто захворів, ми маємо чим лікувати.

Жовтий графік демонструє різке зниження смертності від інфекційних захворювань у США. Різкий стрибок графіка – це смертність від іспанки. Синій графік – це збільшення тривалості життя

Що таке вакцинація і як вона з’явилася

Вакцинація – це введення антигену збудника будь-якого захворювання з метою формування імунітету до цього захворювання. Що таке антиген, імунітет, і що взагалі там відбувається, ми розберемося трішки пізніше. А спочатку – трохи історії.

1977 року ВООЗ оголосила Бангладеш вільною від натуральної віспи, а 1978 року – всю планету. Зараз натуральної віспи, яка б вільно циркулювала у світі, немає, вона існує тільки в лабораторіях.

На фото – дівчинка із Бангладеш, хвора віспою (1973 рік)

У Древньому Китаї та Африці існувала процедура під назвою інокуляція. Хворим із легкою формою натуральної віспи проколювали пухирці, і з одержаною рідиною дряпали шкіру інших (здорових) людей. Це мало ефект. Дійсно, частина людей не хворіла, але близько 30% одержували повноцінну віспу і помирали.

1977 року ВООЗ оголосила Бангладеш вільною від натуральної віспи, а 1978 року – всю планету. Зараз натуральної віспи, яка б вільно циркулювала у світі, немає, вона існує тільки в лабораторіях.

В Англії існувало спостереження, що ті, хто перехворів на коров’ячу віспу, яка була безпечною для людини, ніколи не хворіли на натуральну віспу, яка викликає тяжкі ускладнення. Наприкінці XVII століття Едвард Дженнер вирішив дослідити цей феномен.

Після 25 років спостережень він щепив 8-річного хлопчика Джеймса Фіппса коров’ячою віспою, а через півтора місяця заразив його натуральною віспою. Хлопчик не захворів. Цим Дженнер довів, що можна запобігти появі інфекційних захворювань. Але цей приклад працював погано, оскільки ґрунтувався на подібності двох збудників, які мали різну силу. Тож це був, якщо можна так сказати, збіг.

Через 100 років пан Луї Пастер спеціально ослабив хвороботворність мікроорганізмів, дозволивши світу створити препарати для вакцинації. Також саме Луї Пастер назвав щеплення вакцинацією від латинського слова vacus – корова (вперше слово вакцина вжив Едвард Дженнер на позначення інокуляції від коров’ячої віспи, а Луї Пастер, на честь досягнення свого колеги-попередника, розширив вживання терміна вакцинація на всі інші види інокуляції. – Ред.).

Також дивовижний факт, що в той час, наприкінці ХІХ століття, коли щеплення від сказу та сибірської язви вже рятували тисячі життів, Ілля Мечников та інші дослідники тільки починав відкривати роботу імунітету та з’ясовувати, як усе відбувається. Тобто вакцинація йшла далеко попереду розуміння того, як вона працює.

Луї Пастер

Ці фотографії марок я вставила спеціально. Зверніть увагу на те, як зображений Луї Пастер: він бореться зі скаженими собаками за допомогою вакцини (марка посередині). До речі, від сказу ліків досі немає, тільки щеплення.

Імунітет vs антигени

Антигени – будь-яка білкова полісахаридна чи іншої природи речовина, яка є чужорідною для нашого організму.

Імунітет глобально поділяється на два типи:

1) Вроджений, неспецифічний (стара назва)

2) Адаптивний, специфічний, набутий (стара назва)

Вроджений імунітет притаманний практично всім живим організмам, він працює однаково, нічого не запам’ятовує, нападає стереотипно на всіх підряд. Він є навіть у таких примітивних створінь, як губки та грибки. Але якщо ви – не губка, вам його не вистачить. На вас нападатиме щось більше і крупніше, причому нападатиме регулярно, тому що середовище досить агресивне.

Еволюція подарувала нам адаптивний імунітет. Він буває природним та штучним, а штучний, своєю чергою, буває активним і пасивним. Вакцинація – це активний штучний адаптивний імунітет. Тобто ми активно (бо імунна система реагує), але штучно (бо ми не даємо людині захворіти, а штучно вводимо збудник захворювання) і специфічно (бо ми вводимо вакцину проти конкретного збудника) розвиваємо імунітет людини. А пасивний імунітет, це, наприклад, введення антитіл.

Неспецифічний імунітетНеспецифічний імунітет працює приблизно так. Це макрофаг женеться за якимсь диплококом. Ось він женеться, женеться, наздоганяє і з’їдає диплокок.

Уявіть собі, щоденно тисячі цих клітин за нас із вами ідуть грудьми на амбразуру, нападають на все, що нас атакує. Як їх можна за це не любити?

Але це ще не все. Зараз, напевне, для біологів настане хвилинка ідіотизму, але ж у нас науково-популярна лекція. Тож я хочу не просто на пальцях пояснити вам, що таке вакцинація, а щоб ви прийшли додому і козирнули презентацією антигена.

Презентація антигена

Уявіть собі, що на кухні сидять макрофаг і Т-лімфоцит та п’ють чай. І тут – дзвінок у двері. Макрофаг підривається першим. Це – неспецифічний імунітет, він одразу встає і біжить до дверей. Т-лімфоцит продовжує пити чай. Макрофаг відчиняє двері, бачить – на порозі стоїть стафілокок, і каже: «Гей, стафілококу! Та як ти смієш проникати у наше житло!?». І починають вони у коридорі чубитися.

Т-лімфоцит продовжує пити чай, він не реагує. Оскільки казка в нас хороша, то макрофаг перемагає. Він бере напівсвідомого стафілокока за барки і кричить у кухню: «Гей, Т-лімфоците, у нас тут стафілокок!». І тільки тоді Т-лімфоцит – специфічний імунітет – залишає чашку чаю, виходить у коридор, пильно дивиться і каже: «Так, ти правий, це стафілокок». Цей процес і називається презентацією антигена.

Презентація антигена

Але на цьому весь процес не завершується. Т-лімфоцит мусить щось робити. Він не знає, чи цей стафілокок один, чи їх багато, і вони полізли відразу в усі вікна. Він бере телефон, дзвонить Б-лімфоциту і каже: «Товариство, у нас тут проблеми, маємо стафілокока. Я не знаю, скільки їх тут. Я ж його впізнав, і його координати вам на імейл надішлю, а ви мені до нього відішліть антитіл, бо я сам не впораюся. І треба його запам’ятати, раптом він через тиждень знову прийде». Б-лімфоцит йому відповідає: «Гаразд, ми все зробимо, тільки швидко не вийде. Нам треба все перевірити, побудувати, зіставити, насинтезувати ці антитіла…».

Такий процес в організмі займає 3-5 днів. І проблема може бути в тому, що Б-лімфоцитам з району до центру їхати далеко, і коли вони приїдуть, будиночка вже може не бути. Він уже може бути розваленим, спаленим, без даху. Тож вони можуть просто не встигнути врятувати нещасного макрофага і Т-лімфоцита. Саме цьому ми запобігаємо, коли вводимо людям вакцину.

Ми нашій імунній армії надсилаємо шифр із портретом потенційного ворога зі словами: «Дивися, він має ось такий вигляд. Він обов’язково прийде, але ж ми тобі відправимо розвідку».

Імунна система робить все за цією схемою, синтезує антитіла, і коли ворог завітає на наш поріг у повній бойовій готовності, імунній системі вже не потрібно 3-5 днів. Вона має не тільки шифр із його портретом, а й спеціалізовану, високоточну і надзвичайно ефективну зброю, яку треба тільки зібрати

На це піде кілька годин. Так ви навіть не дізнаєтеся, що до хтось навідувався до вас у гості, бо імунна система його запам’ятає – це зветься феноменом пам’яті клітинного імунітету.

Класифікація вакцин

Вакцини можуть бути живими. Небезпечне поєднання слів, але у вакцині ніколи не буває повноцінного збудника, оскільки він може викликати захворювання. Якщо вакцина жива, то вона обов’язково ослаблена. Такими є вакцини від поліомієліту, це рожеві краплі, які дітям крапають у рот, а також вакцини від кору, свинки, краснухи, туберкульозу (БЦЖ). Також вакцини можуть бути інактивованими, це вже мертві збудники, які жодним чином не можуть викликати захворювання. Це, наприклад, вакцини від коклюшу та гепатиту А. Є ще субодиничні вакцини, де збудник порубаний на шматки, але з антигенами, які імунітет упізнає.

Є думка, що живі вакцини найефективніші, а субодиничні – найменш ефективні. Тобто що ближчий збудник до справжнього, то вищий шанс, що імунітет відповість правильно. Але при цьому живі вакцини вважаються найбільш небезпечними, бо можуть викликати вакциноасоційовані захворювання. Наприклад, вакциноасоційований поліомієліт. Такі випадки обов’язково розглядаються на рівні Міністерства охорони здоров’я, і свідчать або про протипоказання до вакцинації, або про те, що вакцину погано зберігали, внаслідок чого вона мутувала у повноцінний збудник.

Також бувають рекомбінантні вакцини (генетично перероблені), і вакцини, що містять анатоксини (від стовбняка чи дифтерії).

Кому потрібно вакцинуватися?

Правильна відповідь – усім! У всіх нас є законодавчо закріплене право від держави одержати безплатну вакцину, яка в нашій країні є обов’язковою. Ось календар щеплень на 2015 рік. Зверніть увагу, що з першого дня народження, і починаючи з 16 років кожні 10 років ми практично все життя вакцинуємося.

Календар щеплень

Це досить таки напружує, але ефективність передусім. Крім того, список внизу – це вакцини, рекомендовані додатково. Тобто те, що в календарі – це не всі наявні вакцини, а лише ті, на закупівлю яких у держави вистачило коштів.

Насправді треба не бути здоровому кожному окремо. Це страшний розрив шаблону. Вакцинація здійснюється державою не для того, щоб я чи ще хтось не захворів, а для створення колективного імунітету. Тобто, що більше в суспільстві щеплених людей, то менше шансів захворіти у нещеплених.

Неможливо забезпечити 100%-у вакцинацію, бо завжди будуть якісь протипоказання. Але вакцинуючись, ви захищаєте не тільки себе коханого, а й тих, кому менше пощастило.

Ось ці діти в дитсадку радісно дивляться на свого друга, бо вони щеплені і знають, що їхній друг не захворіє, спілкуючись із ними. Так само і з сусідами, однокласниками, одногрупниками чи співробітниками. Саме в колективному імунітеті суть вакцинації.

Протипоказання

Реальних протипоказань для вакцинації значно менше, ніж їх схильні виписувати педіатри і невропатологи на території СНГ. Я перерахую основні, але вам слід пам’ятати, що перш ніж робити щеплення, треба проконсультуватися зі своїм лікарем.

• тяжка реакція (пухлина, почервоніння, набряк у місці введення вакцини понад 8 см, підвищення температури більше 40ᵒ);
• ускладнення (розвиток анафілактичного шоку, колапсів чи судом при нормальній температурі);
• імунодефіцит (коли імунітет слабкий та працює погано – вроджений імунодефіцит, онкологічні захворювання, СНІД);
• вагітність (тільки для введення живих вакцин);
• алергії (наприклад, на білок курячих яєць, є протипоказаннями для вакцинацій від грипу, КПК (кір, паротит, краснуха), і від жовтої лихоманки; на пекарські дріжджі – для вакцинації проти гепатиту В);
• неврологічні захворювання з прогресуючою симптоматикою (ДЦП, епілепсія не є протипоказаннями).

Якщо ж у дітей судоми при високій температурі (на жаль, це доволі часте явище у дітей) – це не протипоказання для вакцинації. Часта захворюваність впродовж року – це не імунодефіцит. Що частіше дитина хворіє, що частіше у неї нежить, то більше вона потребує захисту.

Але якщо у дитини виявлена тяжка реакція чи ускладнення, їй більше ніколи не роблять щеплення, що їх викликало. Всі інші вакцинації вводяться згідно з календарем, бо дитина має право на те, щоб бути захищеною. Якщо ж у дитини грип із температурою – зачекайте тиждень, а якщо сильно хвилюєтеся, зробіть аналіз крові. Якщо кров чиста – чудово, можете вакцинуватися, і не треба чекати чотири тижні.

Вакцина може викликати реакцію, і це нормально. Якщо у вас свербить, набрякає, червоніє місце введення вакцини, підвищується температура, і навіть набрякає прилеглий лімфовузол, все гаразд. Це – реакція імунної системи, їй не все одно на те, що ви там ввели.

Вакцинація vs невігластво

Це відкриття зроблене моєю мамою. Але що це? «Щеплення – це вприскування зарази і отрути просто в кров здорової людини в обхід природних бар’єрів і центрів розпізнавання небезпеки. Наслідки вакцинації даються взнаки все життя, значно скорочуючи її та знижуючи її якість…». Так, я не хворію все життя.

І тільки друге посилання – на Вікіпедію. А на сайті, з якого витягнуто це визначення, типові прийоми пропаганди, брехні, приправленої емоціями. І людина, яка це читає, напевно починає думати, що від неї щось приховують, що це світова змова.

Щеплення у співвідношенні користь/ризик є найбезпечнішою маніпуляцією в світі. Ваш шанс померти після походу до стоматолога значно вищий, ніж після вакцинації. Ризик смерті після щеплення у 3000-5000 разів менший, ніж ризик смерті від захворювання

Ще один поширений міф: не щеплення допомогли побороти захворювання, а підвищення якості життя. А ось діаграма, яка це спростовує. Вертикальна чорна лінія – час, коли почали вводити масову вакцинацію від кору у 50-ти штатах США. Що інтенсивніший колір, то вищий рівень захворюваності на 100 000 населення. Подивіться, що стається, коли починають вводити вакцинацію – він наближається до нуля. Те ж саме з поліомієлітом.

Боротьба з кором

КПК викликає аутизм?

Це неправда. Ось цей лікар, Ендрю Вейкфілд, 1998 року публікує статтю в журналі «Ланцет» про розвиток аутизму у дітей, яким зробили щеплення КПК. Дані наче й достовірні, до речі, та ж тема, що й з гомеопатією, все правдоподібно. Починається масова паніка, люди відмовляються від вакцинації.

Ендрю Вейкфілд

Ті випадки, які описував Ендрю Вейкфілд, не схожі на справжній аутизм. Знадобилося 10 років, аби позбавити цього пана ліцензії за підробку результатів експерименту. І ще нічого, якби він підробив результати, бо хотів слави. Але він мав особистий інтерес. Перш ніж опублікувати свою статтю, він подав патент на власну вакцину КПК, яка не викликала аутизму. Він також подав патент на експрес-тест із виявлення вірусу кору в крові для домашнього використання. 1999 року мав розпочатися старт масових продажів цих розробок, але, на щастя, цього не відбулося.

І все ж, колесо пропаганди вже запущене, досі люди масово відмовляються від вакцини КПК, що призводить до масових спалахів захворювання. І ВООЗ, яка заявляла, що кір вдасться побороти до 2010 року, спочатку відсунула цей термін до 2015 року, а зараз вони взагалі бояться щось прогнозувати.

На графіку показано, що 2014 року в США відбувся справжній спалах захворюваності на кір, хоча у попередні роки такого не було.

Спалах захворюваності на кір

І ще одне: люди дуже бояться страшних слів на кшталт “формальдегід”, “алюміній”, “ртуть”. Так, вони є у вакцинах, це правда. За час, поки ви слухаєте цю лекцію (близько 30 хвилин. – ред.), у вас виробилося більше формальдегіду, ніж у будь-якому щепленні. Алюміній шкідливий у чистому вигляді, але у вакцині він додається у вигляді основи, щоб викликати Т-лімфоцитів до місця щеплення.

Ртуть була у складі так званого тіомерсалу. Це – консервант для вакцин. Його користь полягала в тому, що з однієї пляшки можна було вакцинувати кількох людей, що здешевлювало собівартість вакцини. Там є атом ртуті, який в організмі перетворюється на етил-ртуть і не накопичується, а повністю виводиться з організму. І це на відміну від метил-ртуті, яка накопичується в організмі. І знаєте, де є метил-ртуть? У морепродуктах. Але ж ви чомусь не відмовляєтеся від суші.

1999 року ВООЗ заборонила використовувати тіомерсал в якості консерванта в щепленнях, а це призвело до того, що люди в бідних країнах мають платити більше за одну дозу вакцини.

Кожного року кількість аргументів за і проти збільшується. Наше з вами завдання, щоб на місті того скріншота з Google була адекватна інформація. Щоб людина могла побачити дві сторони однієї медалі і вирішити, що їй робити. Я вважаю, що голос медичної інтелігенції має звучати гучніше і розвінчувати подібну єресь. І сподіваюся, що я сьогодні трішечки вам у цьому допомогла.

Фото з сайтів www.koshland-science-museum.org, en.wikipedia.org, www.philatelia.ru, v1.std3.ru, ru.wikipedia.org, positivists.org, www.cdc.gov, desktopwallpapers.org.ua, finance.bigmir.net

Источник