“Робити будь-що для захисту євреїв було просто неможливо” – хто першим розказав світу про Голокост

Понеділок, 25 січня 2016
14:26

Історія

“Робити будь-що для захисту євреїв було просто неможливо” – хто першим розказав світу про Голокост

1
Коментувати
Роздрукувати

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту щорічно відзначається 27-го січня. Ця дата була узгоджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Саме в цей день 1945 року Радянська Армія визволила в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. За різними оцінками тут загинули від 1,5 до 2,2 млн людей.

У Києві 27 січня 2016 р. о 10.00 відбудеться Дев’ятий щорічний Круглий стіл для викладачів, науковців та студентів “Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти” (вул. Волоська 12/4, 4 пов). На зустрічі обговорять проблеми та перспективи вивчення історії Голокосту в сучасній Україні, виклики та підходи до викладання історії Голокосту, історичну пам’ять про Голокост, шляхи протистояння сучасному антисемітизму та ксенофобії тощо.

Однак, про трагедію Голокосту світ дізнався від Яна Карського, польського юриста та письменника, що був свідком діянь у Варшавському гетто. “Я свидетельствую перед миром. История подпольного государства” – біографічна книга, в якій Ян Карський виклав свої враження від перебування у гетто та описав візит до Рузвельта, якому хотів повідати про злодіяння нацистів.

Довгий час про Карського та його книгу не згадували. Новий сплеск цікавості до його персони відбувся у 80-ті рр., коли на екран вийшов фільм французького режисера Клода Ланцмана “Шоа”, в якому були зібрані усі живі свідчення про табори смерті, – в цьому фільмі Ян Карський знову розповів про свою місію в історичному сенсі. Він також виступив на міжнародній конференції пам’яті Голокосту в 1981 р., а роком пізніше його нагородили званням Праведника світу.

Його книга базується на особистому досвіді та враженнях від перших днів Другої Світової війни і до середини 1943 р., коли він зустрічався у Вашингтоні з Президентом Рузвельтом. Книга була написана і вперше опублікована в 1944 р. в США з метою розповісти світу про Голокост и боротьбу польського спротиву.

Ця книга заслуговує уваги в будь-якому разі, оскільки вона є одним із перших опублікованих свідчень про Голокост. Незадовго до смерті в одному з останніх інтерв’ю для польського телебачення Ян Карський сказав: “Робити будь-що для захисту євреїв було просто неможливо. Англійська та американська розвідки прекрасно розуміли, що відбувалося з євреями. Напевно вони їм співчували, можливо, навіть шкодували – але це була лише другорядна проблема, що не мала військового значення. Це була війна, де гинули мільйони людей і треба було врятувати все людство. А хто такі євреї? Але кому до цього було діло?”.

Відчувається антипатія та недовіра Карського до Радянського Союзу, що проявлялося ще з перших його описів вересневих подій 1939 р. Його надзвичайно турбувало, аби його не зарахували до лав комуністів, тому і після закінчення Другої Світової війни він вирішив все-таки не повертатися на Батьківщину.

Відповідальність за все, на думку Карського, має бути лише на політиках: притому як на Гітлері зі Сталіним, так і на Рузвельті із Черчілем (оскільки останніх двох зовсім не турбували звіти Карського про події у Варшавському гетто, та й загалом щодо єврейства у Польщі).

Карський не звинувачує навіть простих солдатів та охоронців у гетто, що прислужували режиму, він називає їх також заручниками режиму, але одночасно із цим він вражений, з якою легкістю вони дивляться на масові вбивства. Однак, одночасно з цим він дає відповідь на всі свої закиди щодо таких людей: перш за все, винен тотальний терор, у якому люди втрачають співчуття, а наступним фактором є намагання вижити – тому пристосування до умов відбувається будь-якими методами.

Ян Карський уникав занадто голосних звинувачень, єдине, що дійсно його глибоко вразило – безвідповідальність за багатомільйонні жертви єврейського мирного населення. Він намагається не звинувачувати простих людей, які змушені були лояльними до режиму, що існував, а вся відповідальність на політиках, які бачили трагедію війни лише у військових діях і не звертали увагу на масові єврейські вбивства.

Тума Віолета

Источник