Нова українська школа. Доповнення

Після трьох моїх текстів (Які реформи потрібні українській школі: думки вчителяНова українська школа. Ще один погляд вчителя Нова українська школа-3) відносно реформ в українській школі, багато читачів прислали мені уточнюючі питання. Даю розлогі відповіді на них.

5 – 6 класи.

Тут два моменти.

Перший.

Вважаю доцільним скоротити кількість предметів. Якщо сьогодні 5 клас має щось в районі 12 предметів, то я пропоную менше. В українській мові, англійській мові, інтегрованому курсі літератури, математиці та фізкультурі я впевнений повністю. А от історію,  може, не варто зразу давати – в 5 класі діти ще не мають логіки,  щоб осмислювати минуле.

Другий.

З ряду предметів варто розробити спецкурси. Їх розробкою повинно зайнятись міністерство, або хай знайдуть когось, хто їх зробить. Тривалістю в семестр курси з географії, з тої ж історії, біології, фізики, хімії, образотворчого мистецтва, ще якихось предметів. Вони повинні мати належний супровід – пригадуєте ідею з порталом для вчителів. Курси повинні бути забезпечені короткими і цікавими відеоматеріалами  сучасне покоління зараз таке, що без якісної динамічної наочності просто ніяк), практичними задачами і іншим.

Ідеально не тільки традиційні предмети помістити в ці спецкурси, але й додати нових – наприклад, щось інтегроване про планету, про екологію, про гроші і економіку, аграрне господарство.

Зауваженням може бути таке – чи не доцільніше просто залишити більше предметів, адже діти в першому семестрі в 5 і в другому семестрі в 6 зовсім різні, і по різному можуть сприймати матеріал.

На це в мене така думка – відомо, що більшість інформації людина засвоює в молодшій школі. З досвіду скажу,  що варто до неї додати ще 5 і 6 класи. Це той вік в який дітей потрібно максимально завантажити знаннями з різних областей. Невеликі спецкурси хороші тим, за умови якісного контенту, вони дозволятимуть охопити великі обсяги матеріалу за короткий час. Ніколи не розумів навіщо товкти кілька років нудні підручники з географії, якщо ті ж самі знання дитина може отримати з десятка хороших фільмів, які подивляться і обговорять з учителем. Зрештою, матеріали курсів, після їх закінчення, можна було б віддавати дітям додому і ті кому та ж географія полюбилась буде нею насолоджуватись і вдома. Географія — це лише один приклад.

Таким чином,  і діти отримають життєво важливу інформацію саме в той вік в який її і потрібно дати — вони ще цілком податливі на те щоб їх буквально фарширувати інформацією,  і вчителі матимуть багато роботи. Крым того, діти зможуть ознайомитись з тією ж біологією та іншими предметами і розумітимуть що їм вибрати собі в 7 класі, коли даватимемо не спецкурси, але повноцінні предмети на вибір.

Та ж фізика – хай розроблять спецкурс в який запхають всі життєво необхідні знання, наприклад,  провідність матеріалів та інше, і запропонуйте учням. Біологія і хімія в такому форматі теж підуть на ура.

7 – 9 класи.

Тут як писав раніше вважаю необхідним зробити перестановку – вивести з обов’язкових предметів математику і ввести історію (інтегрований курс). Причиною цього рішення є те що всі життєво потрібні знання з математики діти вже отримали, а історія все таки вчить надто багато чому щоб нею нехтувати. І не треба переживати що мовляв хто в нас буде інженерами – діти зі схильністю до математики (а таких багато) оберуть собі алгебру і геометрію.

Таким чином з 7 класу повинно бути обов’язкові предмети і предмети за вибором. Спецкурсів вже не буде. Якщо обов’язковими будуть: українська мова, іноземна мова, література (інтегрована), історія (інтегрована) та фізкультура. То ще 4 – 5 предметів на вибір.

Також з цього класу доцільним запровадити ще одну новацію. Йдеться про рівні вивчення матеріалу: А, В, С. На кожен предмет вчитель і батьки, а з 14 років сам учень щороку підписуватимуть договір про навчання учня на певному рівні. В договорі, основу яких повинно розробити міністерство залишивши академічну свободу вчителям, визначатиметься обсяг роботи вчителя і учня на заняттях. Можна навіть дуже детально, по уроках.

Пояснюю на прикладі історії.

Учні які вибрали рівень А, матимуть два, три уроки в тиждень один чи два з яких загально – інформативний (назвемо його так), а один чи два – урок з практичною роботою. Учні рівня В – відвідуватимуть лише уроки першого типу (саме так, вам не почулось, не увесь клас буде на уроці), учні рівня С – в ідеалі щоб кожна нова тема розпочиналась цікавим і інформативним фільмом з цієї теми який був би ввідним і от на цей урок приходили б учні рівня С.

Справа в тому, що великий процент учнів і так просиджують уроки нічого не роблячи. І це ще добре,  якщо вони просто нічого не роблять. Вони таким чином вчаться багатьох дуже негативних речей – обманювати, лінуватись, дуріти, сподіватись на халяву. Та багато ще чого. Таким учням показаний футбол або інші командні види спорту і мінімум теорії з академічних предметів. Так вони вчитимуться багатьом корисним речам. Впевнений що учні, які просиджують уроки в майбутньому стануть мулярами і поїдуть заробляти до Польщі, а учні які ганятимуть футбол,  стануть хорошими бізнесменами тут, в Україні.

Різницю відчуваєте.

Можливо у читача з’являться побоювання,  що таких учнів може набратись пів школи, і вони будуть неосвіченими. 

А зараз вони що, освічені? Ні. Введення рівнів дозволить і цих учнів, і вчителів звільнити від стресу і тиску. Більшість цих дітей вчаться зараз погано, і парадоксально що майже всі з них мають дуже гострий розум. Відверто дурних одиниці. Можливо,  вони не розв’язуватимуть задач з тригонометрії, але точно знайдуть свою дорогу в житті. То що краще – робити з цих дітей дибілів,  які ненавидять школу і вчителів,  чи, оптимізувавши для них академічне навантаження, посприяти їх розвитку у визначеному для них природою напрямку.

Більше того,  частина хлопців і дівчат за якийсь час переберуться на рівень, а може й два вище. Ті, хто виберуть вищі рівні теж будуть вчитись значно ефективніше ніж зараз. Звичайно,  що кількість щоденних уроків дещо зменшиться,  але це не проблема, а навпаки – ефективність шостого і сьомого уроків надзвичайно мала.

В кінці 9 класу ЗНО – все-таки мінімальний стандарт знань існуватиме і вони будуть в усіх. Більшість учнів перейдуть вчитись в систему професійно – технічної освіти. Не підтримати зараз те, що існує в цій ланці освіти є просто злочином.

Невеличкий відступ

Після публікації попередньої статті мав розмови з деякими людьми, зокрема, з Сергієм Удовиком,  який мене переконав у важливості природничих наук та математики для нашої школи. Але необхідною умовою вивчення фізики, хімії, біології є забезпеченість кабінетів необхідними для практичних робіт обладнанням і матеріалами. Вже в 5 і 6 класах обов’язково серед спецкурсів (повноцінні уроки з таких предметів дещо рано давати дітям) обов’язково повинні бути вказані природничі предмети. При умові якісного контенту і хорошого викладу вчителем цих речей,  багато дітей виберуть собі ці предмети в 7 — 9 класах.

Також, під впливом розмов з п. Сергієм я не вважатиму що той список предметів,  які я назвав обов’язковими має бути саме таким. Можливо, навпаки, в обов’язкові необхідно дати предмети природничого циклу і математику (але є проблема адекватних навчальних матеріалів, навіть підручників), а гуманітарні на вибір. Зрештою,  і кількість предметів не обов’язково повинна бути такою,  яку я вказав. Цілком можливо,  що українська мова, історія, література прекрасно обійдуться одним уроком на тиждень і серед обов’язкових предметів з’являться уроки фізики, хімії, біології і математики. А серед предметів на вибір, яких тоді буде 2 – 3, можна розробити цікаві і практичні курси з економіки, географії, аграрної справи, мистецтвознавства тощо.

Старша школа: 10 – 11 класи.

Якийсь процент учнів підуть в старшу школу.

З 10 класу школа повинна бути профільною. В голові зразу випливає природничо – математичний і гуманітарний профіль, але це питання відкрите. Старша школа повинна давати поглиблені знання з предметів вибраного учнями профілю. Профілів, можна, і треба, розробити більше. Рівнів вивчення тут не потрібно, оскільки в 10 клас підуть і частина слабших учнів вони все одно, вибравши профіль, будуть вчитися.

В старшій школі доцільно зробити наступне. Програми 10 класу і програми 11 класу повинні бути відносно самостійними. Щоб з 10 класу учні могли б йти – забравши свідоцтво про закінчення десяти класів і здавши ЗНО вони могли б поступати в заклади професійно – технічної освіти. Таке міркував зумовлене тим,  що надто часто в 10 клас батьки віддають дітей лише тому,  що чадо ще маленьке. Не смійтесь, за десятий клас цей товариш чи товаришка витягуються, і вже б хотіли піти, і батьки не проти, але змушені відсидіти ще й 11 клас.

Тут існуватиме загроза що багато учнів рівня С вирішать просто побути рік в школі і йти з десятого. Але,  це відкриває і можливість для учнів,  які зрозуміють за 10 клас що їм в школі робити нічого,  її покинути. Коледжі і ПТУ розроблять для таких програми терміном в два роки. Проблему напливу в десяті пофігістів можна вирішити так – в десятий йтимуть тільки ті,  хто здасть ЗНО на певний рівень.

Діти швидко дорослішають і така модель, хоча і виглядає на перший погляд дивною, цілком доцільна.

Також варто в старшій школі заняття розпочинати з другого уроку – вони приходять, буває, дуже не виспані.

Лінійки на перші і останній дзвоники теж не потрібні.  

ЗНО після 11 класу – повинні бути розроблені різні види – відповідно до профілів на яких вчились учні, тоді і лірики, і фізики отримають своє.

Особливості навчальних планів.

Торкнемось історії.

Я писав що циклічне вивчення історії варто обмежувати основною школою. Тобто , вже в 9 класі учні вивчатимуть події ХХІ століття. Мені закинуть що я писав про перевантаженість існуючих програм, а тут пропоную об’єднати історію України і всесвітню історію, зменшуючи термін вивчення з 5 до 3 років.

Так, ті програми по яких вчились ще минулого року – перевантажені. Цього року їх змінено, в деталі я не вникав.

Я пропоную вивчати тільки основні події і явища в українській і світовій історії. Якщо створити ввідні фільми то подача фактажу буде йти легко і не займатиме стільки часу. А практичні заняття вчитимуть дітей багатьох корисних речей і доводитимуть розуміння матеріалу до високої якості, а не як зараз – проскочили тему і поскакали дальше. А сенс?

В старших же класах на історії повинні вивчатись тематичні блоки – політичний ландшафт світу, економіка, енергетика, соціальні відносини від минулого до сьогодні, політичні ідеології тощо. В цьому віці учні потребують їжі для мозку, тому  їм не підходить просте вивчення тем минулого і нашого століття. Такі теми, вкупі з читанням різних цікавих авторів, дуже розвиватимуть мислення учнів – тут ми теж попадемо в десятку, так як вік саме на це й зорієнтований.

Скажу кілька слів за літературу,  яка мені теж трохи близька. Доцільно розділити матеріал на обов’язковий компонент і книги за вибором. Наприклад до першого відносити 20% матеріалу, до другого – 80%. Таким чином чотири з п’яти творів учень читатиме те, що сам вибрав. Довівши до відома вчителя автора і твір і здавши по ньому якусь роботу чи залік. Впевнений що Джек Лондон і Даніель Дефо складуть серйозну конкуренцію Гаррі Потеру.

Оцінювання.

Я надивився на негативні наслідки оцінок. Можливо повна відмова від них — це занадто радикальний крок, то і  семестрові,  і річні оцінки залишимо, але точно вже потрібно поменше оцінювання.

Чи не створить використання рівнів багато додаткової документації, ви ж виступали за її мінімізацію?

Контракт складатиметься з двох частин – в першій загальний опис рівня, в другій – план занять. Ці контракти стягуватимуть з сайту міністерства і вчителі в другій частині зможуть його модифікувати під себе і своїх учнів, в певних межах звичайно. Це небагато роботи.

Чому ви проти інклюзивної освіти, це ж досвід європейських країн?

Коли пані міністр говорить що їх реформу хвалять фіни,  в мене виникає питання – а коли нам привезуть фінських дітей? Наше суспільство набагато більш дике,  аніж суспільство Швеції чи Німеччини,  тому таку річ в нас впроваджувати наразі недоцільно. Збереження спеціалізованих закладів для особливих дітей є життєво необхідним.

Конкретні кроки по реформуванні середньої школи

  • Аудит фінансів міністерства освіти та усієї бюрократичної вертикалі. Опісля – фінанси необхідно відкрити. Усі закупки повинні бути прозорими, щоб не куплялись підручники по 300 гривень, це дозволить знайти гроші для і покрити більше навчальних закладів. Чисельність бюрократів – різко оптимізувати. Різного роду управління повинні виконувати лише сервісні функції.
  • Аудит шкіл в країні. Потрібно визначити що у школах є і що їм потрібно. Після цього – рахуємо скільки грошей потрібно для забезпечення шкіл необхідною матеріально – технічною базою. Підозрюю суми будуть чималенькі, і звичайно за один чи два роки потреб шкільної системи не перекрити. Тому прийметься те,  що можна назвати базовим стандартом у питанні матчастини в школах. Це буде конкретний перелік технічних засобів навчання і обладнання, які в школах повинні бути обов’язково. Окремий підрозділ міністерства моніторить цю ситуацію, приймає заявки від шкіл. Цей базовий стандарт не обов’язково повинен містити великий перелік – лише те, що просто життєво необхідно для вчителя на уроці. В ідеалі , не більше як протягом року, усі школи в країні повинні бути забезпечені на рівні базового стандарту. Також цей підрозділ, для зручності назвемо його Агенством, отже це агентство повинне забезпечувати усіх учнів в країні необхідними практикумами і іншою навчальною макулатурою (крім звичайних зошитів), щоб не було так як зараз — коли батьки стоять у чергах до книжкових магазинів і купують усе за свої гроші. Також поряд із базовим розробляється повний стандарт забезпечення школи – коли школа буде просто, що називається, вилизана і розписуються бюджети… Учням — e – book і планшети, почати з старшої школи, і за кілька років покриємо усіх.
  • З питань створення спецкурсів, адаптації наявних предметів до рівневої системи, створенню якісного навчального контенту у структурі міністерства створюється підрозділ який те все координуватиме. В країні створити постійно діючі семінари — в кожному районі, в роботі яких матимуть можливість взяти участь усі вчителі. Можна їм пропонувати стипендії щоб заохотити до генерації хороших ідей… Створюється портал де будуть залогінені вчителі, який поступово наповнюватиметься контентом. Активно шукатимуться можливості співпраці з закордонними інституціями. Підручники повинні виставлятись у відкритому доступі і вчитель самостійно вибиратиме по якому йому краще буде працювати і матиме змогу замовити, навіть в кількості 20 шт, конкретно для свого класу! Щоб не було так,  як зараз коли, наприклад, хороші підручники з математики для молодшої школи Ольги Гіс нікому не відомі, а в школи пхається туфта…
  • Можливо що рівні вивчення матеріалу будуть лише інструментом перехідного періоду – коли школи ще не зможуть усі в один день почати якісно навчати, а згодом потреба в них і взагалі відпаде – все таки українські учні насправді прекрасні… Життя покаже, у всякому разі надати школам і учням такий інструмент необхідно.
  • Школи дістануть автономію. Директор вибиратиметься. Більш детально не розписуватиму, в цілому, те що сьогодні пропонується реформаторами цілком нормально. Для атестації вчителів теж потрібно щось незалежне.
  • Насамкінець.

    Є одна тема,  про яку чомусь нечасто говорять. Йдеться про вагу учнівських рюкзаків. Зайдіть в п’ятий клас – вони ж важезні. Чому батьки погоджуються, щоб їхні діти тягали такі пакунки, не розумію.




    Источник