Нова українська школа. Доповнення
|Після трьох моїх текстів (Які реформи потрібні українській школі: думки вчителя, Нова українська школа. Ще один погляд вчителя, Нова українська школа-3) відносно реформ в українській школі, багато читачів прислали мені уточнюючі питання. Даю розлогі відповіді на них.
5 – 6 класи.
Тут два моменти.
Перший.
Вважаю доцільним скоротити кількість предметів. Якщо сьогодні 5 клас має щось в районі 12 предметів, то я пропоную менше. В українській мові, англійській мові, інтегрованому курсі літератури, математиці та фізкультурі я впевнений повністю. А от історію, може, не варто зразу давати – в 5 класі діти ще не мають логіки, щоб осмислювати минуле.
Другий.
З ряду предметів варто розробити спецкурси. Їх розробкою повинно зайнятись міністерство, або хай знайдуть когось, хто їх зробить. Тривалістю в семестр курси з географії, з тої ж історії, біології, фізики, хімії, образотворчого мистецтва, ще якихось предметів. Вони повинні мати належний супровід – пригадуєте ідею з порталом для вчителів. Курси повинні бути забезпечені короткими і цікавими відеоматеріалами сучасне покоління зараз таке, що без якісної динамічної наочності просто ніяк), практичними задачами і іншим.
Ідеально не тільки традиційні предмети помістити в ці спецкурси, але й додати нових – наприклад, щось інтегроване про планету, про екологію, про гроші і економіку, аграрне господарство.
Зауваженням може бути таке – чи не доцільніше просто залишити більше предметів, адже діти в першому семестрі в 5 і в другому семестрі в 6 зовсім різні, і по різному можуть сприймати матеріал.
На це в мене така думка – відомо, що більшість інформації людина засвоює в молодшій школі. З досвіду скажу, що варто до неї додати ще 5 і 6 класи. Це той вік в який дітей потрібно максимально завантажити знаннями з різних областей. Невеликі спецкурси хороші тим, за умови якісного контенту, вони дозволятимуть охопити великі обсяги матеріалу за короткий час. Ніколи не розумів навіщо товкти кілька років нудні підручники з географії, якщо ті ж самі знання дитина може отримати з десятка хороших фільмів, які подивляться і обговорять з учителем. Зрештою, матеріали курсів, після їх закінчення, можна було б віддавати дітям додому і ті кому та ж географія полюбилась буде нею насолоджуватись і вдома. Географія — це лише один приклад.
Таким чином, і діти отримають життєво важливу інформацію саме в той вік в який її і потрібно дати — вони ще цілком податливі на те щоб їх буквально фарширувати інформацією, і вчителі матимуть багато роботи. Крым того, діти зможуть ознайомитись з тією ж біологією та іншими предметами і розумітимуть що їм вибрати собі в 7 класі, коли даватимемо не спецкурси, але повноцінні предмети на вибір.
Та ж фізика – хай розроблять спецкурс в який запхають всі життєво необхідні знання, наприклад, провідність матеріалів та інше, і запропонуйте учням. Біологія і хімія в такому форматі теж підуть на ура.
7 – 9 класи.
Тут як писав раніше вважаю необхідним зробити перестановку – вивести з обов’язкових предметів математику і ввести історію (інтегрований курс). Причиною цього рішення є те що всі життєво потрібні знання з математики діти вже отримали, а історія все таки вчить надто багато чому щоб нею нехтувати. І не треба переживати що мовляв хто в нас буде інженерами – діти зі схильністю до математики (а таких багато) оберуть собі алгебру і геометрію.
Таким чином з 7 класу повинно бути обов’язкові предмети і предмети за вибором. Спецкурсів вже не буде. Якщо обов’язковими будуть: українська мова, іноземна мова, література (інтегрована), історія (інтегрована) та фізкультура. То ще 4 – 5 предметів на вибір.
Також з цього класу доцільним запровадити ще одну новацію. Йдеться про рівні вивчення матеріалу: А, В, С. На кожен предмет вчитель і батьки, а з 14 років сам учень щороку підписуватимуть договір про навчання учня на певному рівні. В договорі, основу яких повинно розробити міністерство залишивши академічну свободу вчителям, визначатиметься обсяг роботи вчителя і учня на заняттях. Можна навіть дуже детально, по уроках.
Пояснюю на прикладі історії.
Учні які вибрали рівень А, матимуть два, три уроки в тиждень один чи два з яких загально – інформативний (назвемо його так), а один чи два – урок з практичною роботою. Учні рівня В – відвідуватимуть лише уроки першого типу (саме так, вам не почулось, не увесь клас буде на уроці), учні рівня С – в ідеалі щоб кожна нова тема розпочиналась цікавим і інформативним фільмом з цієї теми який був би ввідним і от на цей урок приходили б учні рівня С.
Справа в тому, що великий процент учнів і так просиджують уроки нічого не роблячи. І це ще добре, якщо вони просто нічого не роблять. Вони таким чином вчаться багатьох дуже негативних речей – обманювати, лінуватись, дуріти, сподіватись на халяву. Та багато ще чого. Таким учням показаний футбол або інші командні види спорту і мінімум теорії з академічних предметів. Так вони вчитимуться багатьом корисним речам. Впевнений що учні, які просиджують уроки в майбутньому стануть мулярами і поїдуть заробляти до Польщі, а учні які ганятимуть футбол, стануть хорошими бізнесменами тут, в Україні.
Різницю відчуваєте.
Можливо у читача з’являться побоювання, що таких учнів може набратись пів школи, і вони будуть неосвіченими.
А зараз вони що, освічені? Ні. Введення рівнів дозволить і цих учнів, і вчителів звільнити від стресу і тиску. Більшість цих дітей вчаться зараз погано, і парадоксально що майже всі з них мають дуже гострий розум. Відверто дурних одиниці. Можливо, вони не розв’язуватимуть задач з тригонометрії, але точно знайдуть свою дорогу в житті. То що краще – робити з цих дітей дибілів, які ненавидять школу і вчителів, чи, оптимізувавши для них академічне навантаження, посприяти їх розвитку у визначеному для них природою напрямку.
Більше того, частина хлопців і дівчат за якийсь час переберуться на рівень, а може й два вище. Ті, хто виберуть вищі рівні теж будуть вчитись значно ефективніше ніж зараз. Звичайно, що кількість щоденних уроків дещо зменшиться, але це не проблема, а навпаки – ефективність шостого і сьомого уроків надзвичайно мала.
В кінці 9 класу ЗНО – все-таки мінімальний стандарт знань існуватиме і вони будуть в усіх. Більшість учнів перейдуть вчитись в систему професійно – технічної освіти. Не підтримати зараз те, що існує в цій ланці освіти є просто злочином.
Невеличкий відступ
Після публікації попередньої статті мав розмови з деякими людьми, зокрема, з Сергієм Удовиком, який мене переконав у важливості природничих наук та математики для нашої школи. Але необхідною умовою вивчення фізики, хімії, біології є забезпеченість кабінетів необхідними для практичних робіт обладнанням і матеріалами. Вже в 5 і 6 класах обов’язково серед спецкурсів (повноцінні уроки з таких предметів дещо рано давати дітям) обов’язково повинні бути вказані природничі предмети. При умові якісного контенту і хорошого викладу вчителем цих речей, багато дітей виберуть собі ці предмети в 7 — 9 класах.
Також, під впливом розмов з п. Сергієм я не вважатиму що той список предметів, які я назвав обов’язковими має бути саме таким. Можливо, навпаки, в обов’язкові необхідно дати предмети природничого циклу і математику (але є проблема адекватних навчальних матеріалів, навіть підручників), а гуманітарні на вибір. Зрештою, і кількість предметів не обов’язково повинна бути такою, яку я вказав. Цілком можливо, що українська мова, історія, література прекрасно обійдуться одним уроком на тиждень і серед обов’язкових предметів з’являться уроки фізики, хімії, біології і математики. А серед предметів на вибір, яких тоді буде 2 – 3, можна розробити цікаві і практичні курси з економіки, географії, аграрної справи, мистецтвознавства тощо.
Старша школа: 10 – 11 класи.
Якийсь процент учнів підуть в старшу школу.
З 10 класу школа повинна бути профільною. В голові зразу випливає природничо – математичний і гуманітарний профіль, але це питання відкрите. Старша школа повинна давати поглиблені знання з предметів вибраного учнями профілю. Профілів, можна, і треба, розробити більше. Рівнів вивчення тут не потрібно, оскільки в 10 клас підуть і частина слабших учнів вони все одно, вибравши профіль, будуть вчитися.
В старшій школі доцільно зробити наступне. Програми 10 класу і програми 11 класу повинні бути відносно самостійними. Щоб з 10 класу учні могли б йти – забравши свідоцтво про закінчення десяти класів і здавши ЗНО вони могли б поступати в заклади професійно – технічної освіти. Таке міркував зумовлене тим, що надто часто в 10 клас батьки віддають дітей лише тому, що чадо ще маленьке. Не смійтесь, за десятий клас цей товариш чи товаришка витягуються, і вже б хотіли піти, і батьки не проти, але змушені відсидіти ще й 11 клас.
Тут існуватиме загроза що багато учнів рівня С вирішать просто побути рік в школі і йти з десятого. Але, це відкриває і можливість для учнів, які зрозуміють за 10 клас що їм в школі робити нічого, її покинути. Коледжі і ПТУ розроблять для таких програми терміном в два роки. Проблему напливу в десяті пофігістів можна вирішити так – в десятий йтимуть тільки ті, хто здасть ЗНО на певний рівень.
Діти швидко дорослішають і така модель, хоча і виглядає на перший погляд дивною, цілком доцільна.
Також варто в старшій школі заняття розпочинати з другого уроку – вони приходять, буває, дуже не виспані.
Лінійки на перші і останній дзвоники теж не потрібні.
ЗНО після 11 класу – повинні бути розроблені різні види – відповідно до профілів на яких вчились учні, тоді і лірики, і фізики отримають своє.
Особливості навчальних планів.
Торкнемось історії.
Я писав що циклічне вивчення історії варто обмежувати основною школою. Тобто , вже в 9 класі учні вивчатимуть події ХХІ століття. Мені закинуть що я писав про перевантаженість існуючих програм, а тут пропоную об’єднати історію України і всесвітню історію, зменшуючи термін вивчення з 5 до 3 років.
Так, ті програми по яких вчились ще минулого року – перевантажені. Цього року їх змінено, в деталі я не вникав.
Я пропоную вивчати тільки основні події і явища в українській і світовій історії. Якщо створити ввідні фільми то подача фактажу буде йти легко і не займатиме стільки часу. А практичні заняття вчитимуть дітей багатьох корисних речей і доводитимуть розуміння матеріалу до високої якості, а не як зараз – проскочили тему і поскакали дальше. А сенс?
В старших же класах на історії повинні вивчатись тематичні блоки – політичний ландшафт світу, економіка, енергетика, соціальні відносини від минулого до сьогодні, політичні ідеології тощо. В цьому віці учні потребують їжі для мозку, тому їм не підходить просте вивчення тем минулого і нашого століття. Такі теми, вкупі з читанням різних цікавих авторів, дуже розвиватимуть мислення учнів – тут ми теж попадемо в десятку, так як вік саме на це й зорієнтований.
Скажу кілька слів за літературу, яка мені теж трохи близька. Доцільно розділити матеріал на обов’язковий компонент і книги за вибором. Наприклад до першого відносити 20% матеріалу, до другого – 80%. Таким чином чотири з п’яти творів учень читатиме те, що сам вибрав. Довівши до відома вчителя автора і твір і здавши по ньому якусь роботу чи залік. Впевнений що Джек Лондон і Даніель Дефо складуть серйозну конкуренцію Гаррі Потеру.
Оцінювання.
Я надивився на негативні наслідки оцінок. Можливо повна відмова від них — це занадто радикальний крок, то і семестрові, і річні оцінки залишимо, але точно вже потрібно поменше оцінювання.
Чи не створить використання рівнів багато додаткової документації, ви ж виступали за її мінімізацію?
Контракт складатиметься з двох частин – в першій загальний опис рівня, в другій – план занять. Ці контракти стягуватимуть з сайту міністерства і вчителі в другій частині зможуть його модифікувати під себе і своїх учнів, в певних межах звичайно. Це небагато роботи.
Чому ви проти інклюзивної освіти, це ж досвід європейських країн?
Коли пані міністр говорить що їх реформу хвалять фіни, в мене виникає питання – а коли нам привезуть фінських дітей? Наше суспільство набагато більш дике, аніж суспільство Швеції чи Німеччини, тому таку річ в нас впроваджувати наразі недоцільно. Збереження спеціалізованих закладів для особливих дітей є життєво необхідним.
Конкретні кроки по реформуванні середньої школи
Насамкінець.
Є одна тема, про яку чомусь нечасто говорять. Йдеться про вагу учнівських рюкзаків. Зайдіть в п’ятий клас – вони ж важезні. Чому батьки погоджуються, щоб їхні діти тягали такі пакунки, не розумію.