Загроза реваншу «попередників» в Україні: підсумки 9 травня

Багато хто пише про стійке відчуття реваншу «попередників» цього дня. Мовляв, поліція б’є патріотів та ветеранів за українську символіку, прикриває і, навіть, організовує тітуханів, як-ото у Днепрі. Це дійсно реванш. Але реванш не стільки «оппо» та рашістів, скільки похмілля майданівців, та свято державної ідеї.

Дивно, як багато з нас ще не розуміє, що державна ідея завжди перемагає.

Менти, що б’ють патріотів та ветеранів — б’ють їх з особистою ненавістю, але за державну ідею.

Будь-яка держава репресує активістів.

Будь-яка держава, навіть, Сполучені Штати, репресує ветеранів, якщо вони починають становити небезпеку соціальній «нормі».

Справа держави — утримувати баланс та приводити до норми.

Це машина, вона завжди буде це робити із механистичністю деревооброблюваного верстата:

— сунеш гілку — відрубає гілку, сунеш пальца — відрубає пальця.

Тому, зріле суспільство, маючи справу з державою, не бореться з нею напряму, а змагається за те, що ця машина буде вважати «нормою».

Саме за зміст того, що у даному суспільстві буде вважатися «нормою», і варто битися.

Якщо ми із цим погоджуємося, то треба:

— описати цю норму,

— ствердити, що стан справ у країні далекий від неї,

— розпочати зводити стан справ у відповідності до норми.

У цілому, наше суспільство дуже наївне.

Воно дійсно вважає, що Майдан може викинути з країни Антимайдан. Відповідно, антимайданівці вважають, що прийде час та великий Пу, і вони назавжди покінчать з майданами.

Подивіться на Туреччину.

Вісімдесят років тому, Ататюрк блискуче та блискавично покінчив (здавалося б) з паносманізмом.

Агов?.. сьогодні паносманізм знов ледве не вписаний у турецьку конституцію.

Нічого не виникає з нічого. Суспільство — не механізм, якій можна ремонтувати шляхом заміни цілих блоків та агрегатів.

Суспільство — живе дерево.

Його можна лише обережно пророщувати та культивувати певні тенденції, якщо вони нам потрібні.

Рубанням гілок та списанням у топку цілих груп людей, хай займаються за паребріком.

Настав час зрозуміти, що і менти, і олігархи, і АТОшніки, і бабки зі стрічками, і націоналісти з димовими шашками, і безліч інших людей — це усе ми.

Єдина країна, як одна велика хата.

Нещодавно одна панночка обурювалася, що в армії багато п’ють.

— Невже, — каже, — це неможна впорядкувати?..

— Скажіть, де саме потрібно взяти в країні 300 тисяч чоловіків, що не п’ють?.. — спитав я її.

Нема у нас для себе іншого народу. А є такий, як є.

Годі вже розмірковувати у дусі:

— Цих треба вигнати, цих — позбутися, цих позбавити.

Треба прописувати нову норму, і поступово її пророщувати.

У головах.

Вже під цю норму декого, звісно, доведеться вигнати, когось — позбутися, когось — позбавити.

Треба лише пам’ятати, що усіх не вб’єш, що, нічого не виникає з нічого, і що ідеі (та прихильникі) завжди повертаються.

Нову суспільну норму треба прописувати, ВИКЛЮЧНО виходячи з позиції загального блага усіх громадян (та осіб без громадянства), включаючи, ви не повірите, навіть, благо тих, кого вам дуже хочеться виключити.

Лише тоді ми припинимо метушню і почнемо будувати країну, що створить нормальні умови для життя усередині та займе відповідно своїє потузі місце у світі.

І хай тоді саме цю норму захищає державна машина.

Facebook автора

Источник