“У плані креативної професії Кривий Ріг – місто закомплексоване” – депутат міськради

Четвер, 17 грудня 2015
16:59

Регіони

Дніпропетровськ

“У плані креативної професії Кривий Ріг – місто закомплексоване” – депутат міськради

 
Коментувати
Роздрукувати

– Нам дістався історичний спадок – думка, що в місті кар’єра має будуватися виключно в шахтах чи на підприємствах. Близьке старше оточення молодої людини пхне її в металургійний технікум чи технічний університет. Якщо ж вона опирається, має бажання працювати в творчості чи облаштувати нестандартний бізнес, то близькі пояснюють – це ж не можливо в Кривому Розі, тут нічого не вловиш. Тому у місцевої молоді виробився стереотип – якщо виїду з Кривого Рогу, все буде добре, – каже 36-річний Юлій Морозов, депутат криворізької міськради від партії “Сила людей”, засновник культурно-громадського центру “Шелтер-плюс”. Говоримо про життя та перспективи молоді у місті. За останні чотири роки населення Кривого Рогу зменшилося на 20 тисяч мешканців (наразі 645 тисяч – ред). Молоді люди масово виїжджають в Дніпропетровськ, Київ чи за кордон.

На скільки важко знайти в місті творчу роботу?

– У плані креативної професії Кривий Ріг – місто закомплексоване. Єдиний виш, що дає гуманітарну освіту – педагогічний університет. Тому якщо людина хоче стати актором, для неї варіант один – їде в столицю. Як правило, звідти не повертається. В Кривому Розі два театри. Один із них – державний. Інший – новаторський. Але керівництво там із жорстким совковим менеджментом. Працівник мусить практично віддати своє життя в руки режисера та його дружини. Зовсім не дають акторові вільного часу.
Юриспруденція вже не дуже затребувана. Хоча студентів – купа. На юристів вчать у філіалі Одеської юридичної академії. Ще є така спеціальність на кількох факультетах при інших вишах. Якщо людина вивчилася на юриста, то скоріше всього в неї були амбітні батьки, які збирали та вкладали в неї гроші. Тому дитина також з амбіціями, і в шахту не полізе.
Так і виходить, що переважно виїжджає молодь, яка не хоче пов’язувати життя із металургією чи гірничо-видобувною галуззю.

Там мало перспектив?

– Якщо все таки вирішив стати гірняком, шахтарем чи металургом, – можеш дійти до начальника якогось відділу. Також дехто намагається піти іншим шляхом – влаштуватися при заводі перекладачем, піарщиком чи випускати газету. Але туди потрапити важко, бо такі місця одиничні, тож конкуренція висока.
На сьогоднішніх підприємствах є і позитивні явища. Почали приділяти увагу навчанню персоналу та обміну досвідом із європейськими країнами. Таку практику ввело “Арселор Міттал”. Завдяки обміну досвіду там вже виробився якісний освічений контингент на рівні середнього топ-менеджменту. Також діє програма з неформальною освітою – проводяться тренінги особистісного розвитку, комунікації. Дітей працівників вчать комп’ютерній грамотності та англійській мові.

Чи реально в Кривому Розі молодій людині почати свій бізнес?

– Так. Головне – ризикнути. І починати із невеликого капіталовкладення. Кілька років тому двоє хлопців зробили інтернет-магазин світильників. Починали бізнес на квартирі. Оформилися приватними підприємцями, вклали кілька тисяч гривень на розробку сайту та податки. Зараз це один із найбільших мережевих магазинів світильників в Україні. Переїхали в Київ, набрали в штат із десяток працівників.
В Кривому Розі буде вигідно займатися бізнесом в інтернеті та IT-технологіями. Знаю кількох чоловік, які відривають свої комп’ютерні фірми.

Чули інше. Ніби роботи в IT-компаніях немає…

– Це через погану комунікацію. В Кривому Розі все контролюється однією фінансово-промисловою групою – вони ж міська рада та виконком. Володіють найбільшою частиною крупного бізнесу. В будь-якій сфері не допускають конкуренцію, звідси – і комунікацію прогресивних городян. Їм просто не вигідно, щоб люди обмінювалися креативними ідеями, програмами. Тому в місті не створювалися постійні майданчики для спілкування людей.
Для комунікації городяни своїми силами намагаються створювати місця для комунікацій. Таких в Кривому Розі поки що одиниці – недавно відкрили незалежний новинарний сайт, також однодумці знаходять один одного в “Шелтер плюсі”. Розробляють проекти – від екологічних до літературних, мистецьких, бізнесових.

Багато серед них молоді?

– Через нас вони проходять сотнями. Стали набагато сміливіші, ніж з десять років тому. Кажемо їм – якщо на вас тиснуть, аби стали тільки шахтарями, то не бійтеся відмовитися, йдіть своїм шляхом. Зараз молодь запросто їде за кордон. За програмами обміну криворіжці там і кіно знімають, і працюють в некомерційних центрах та комп’ютерних компаніях. Коли повернуться, їхній досвід згодиться Україні, якщо ж вона піде шляхом розвитку. Якщо ні – молодь не повернеться і хоча б там буде щасливою.

Источник