Багато кримчан розчарувалися у всемогутності Путіна – вчений

Понеділок, 14 грудня 2015
16:02

Суспільство

Багато кримчан розчарувалися у всемогутності Путіна – вчений

 
Коментувати
Роздрукувати

Василь Яблонський, фото з facebook.com

Днями Національний інститут стратегічних досліджень презентував книжку “Донбас і Крим: ціна повернення”. Це наукове дослідження, яке має прикладний характер. Серед іншого автори пропонують чотири сценарії повернення Криму в Україну. Про ці сценарії детальніше розповів один із авторів книжки, кандидат історичних наук 48-річний Василь Яблонський.

– У влади, принаймні, має бути план А. Також – Б і В. Не можна говорити, що якийсь сценарій вірогідніший за інші, бо ситуація змінюється дуже швидко. У квітні 2014-го всі лякалися звуку літаків, бо чекали бомбардувань. Зараз про це взагалі не йдеться. Сценарії Новоросії і розчленування України пішли у небуття. Так, хтось може сказати: наш план – відвоювання Криму. І крапка. Але ж ми розуміємо, що в нас зараз немає ресурсів.

Те, що сталося між Росією і Туреччиною, відкриває небачене поле для нових сміливих кроків української дипломатії. Такого потужного союзника, члена НАТО, важко й вигадати. Думаю, що сценарій повернення Криму буде синтетичний. Тобто включатиме в себе складові запропонованих нами варіантів. Але мусить бути політична воля і консолідація суспільства. В Україні всі процеси гальмують олігархи, які бояться втратити свої гроші. Бо гроші люблять тишу, а не війну. Хоча частина наживається і на цьому. Євросоюз і США підтримають нас за будь-якого сценарію, якщо не будемо виходити за загальноприйняті межі: наприклад, скоєння військових злочинів. Рівень підтримки залежить тільки від нашої сили. Хорватія військовим шляхом за кілька днів повернула свої землі. І тепер про це майже ніхто не згадує, як про щось неординарне.

Перший сценарій – повернення Криму воєнним шляхом. Зараз він здається малореалістичним через явну перевагу Росії. За кілька років усе може змінитися? Хто міг би нам допомогти?

– У цьому разі в Росії постане питання сухопутного коридору від її материкової частини. Тим більше, якщо ми вирішимо відбивати півострів у зимову пору. Постачання через Керченську переправу – нестабільне. Нам могла б допомогти Туреччина, з якою в Росії несподівано на рівному місці виник конфлікт. Також на цей сюжет уплинуть вибори у США. Хто б не прийшов, демократ чи республіканець, має розпочати свій політичний злет, один із “маркерів” – ставлення до України. Думаю, штаби цих політиків уже виробили ставлення до України. Якщо прийдуть республіканці, отримаємо більш послідовну підтримку. Можемо розглядати США як союзника. Також – сусідні країни, які найбільше відчувають загрозу.

Чи можливе повернення Криму військовим шляхом, враховуючи, що більшість кримчан підтримують все-таки Росію?

– Мені важко уявити, що якась частина кримчан візьмуть зброю і підуть воювати з українською армією. Є рівень очікувань. Путін казав, що Крим буде раєм на землі. Але Росія виявилася навіть неготова до блокади. Проблема з електрикою, заробітками, щемлять податками. Сільське господарство, яке живилося дніпровською водою, припинило існування. Більшість місцевих позбавили можливості виїзду з країни. Проблеми наростатимуть. Багато кримчан розчарувалися у всемогутності Путіна. Масова свідомість така, що сьогодні когось носять на руках і називають месією, а завтра можуть повісити на ліхтарі. Люди підтримують сильніших і тих, хто дарує мрію.

Але зараз ми не маємо ресурсу для військового повернення Криму. Є боєздатні частини, здатні оборонятися і вести локальні наступи. А реформованої армії ще немає. Це велика проблема, коли воюєш із ворогом, який замість одного загиблого може поставити чотирьох.

За другим сценарієм основну роль у поверненні Криму може відіграти активність громадян. Чи сприєтиме цьому блокада?

– Коли ми робили дослідження, блокади Криму ще не було. Як виявилося, цей сценарій уже назрівав. Це гібридна відповідь на гібридну війну. Блокада розвалила найбільший міф про всемогутність Росії і Путіна. Так, у Криму зараз не кінець світу, але є величезні проблеми і ніхто не може допомогти. Народна акція показала, що можна боротися. Підтвердила, що суспільство в Україні більш просунуте за владу. Громадяни показують вікна можливостей, через які можна діяти. А влада – у кращому разі не заважає. Блокада, яка була, – це спроба. Ми бачимо, що вже відновлюється електропостачання. Але, коли представники Меджлісу говорять про морську блокаду, я впевнений, що мають план дій.

Що саме мають робити громадяни?

– Суспільство шукає, куди можна натиснути. Але все має свою вартість, і ми маємо бути готові, що не буде вугілля і газу за низькою ціною. Прості люди більше схильні терпіти, ніж олігархи. Багаті у владі завжди бояться. Це угодовці. Тому сценарій “народної війни” означає змушувати владу до рішучих дій, до прийняття чітких зрозумілих рішень. Це питання зрілості суспільства. Воно поки інфантильне, але дуже швидко дорослішає. Я б назвав його вундеркіндом.

За третім сценарієм реформи мають стимулювати зростання добробуту жителів материкової України. Чи готові кримчани обміняти свої проросійські переконання на добробут?

– Це залежить від подій у Росії й беззастережної підтримки Заходу. Як дипломатичної, так і ресурсної. Звісно, що про невтручання Росії говорити не доводиться. Багато кримчан не те що за кордон, а й з області не виїжджали. Їм важко пояснити, що таке європейські цінності і європейський рівень життя. Навіть після Польщі їхня свідомість перевернулася б дуже швидко.

Анексію Криму ніхто й ніколи не визнає, а отже – немає передумов для покращення там економічної ситуації. Коли усвідомлять, що ситуація не краща, ніж була за України, а навіть гірша, у них має нарешті зламатися радянська свідомість і ставлення до життя. Перестануть приховувати свої біди перед іншими. Це процес не одного дня і року. Хоча Росія це пришвидшила і процес ітиме далі. Путін у посланні до Федерального зібрання сказав, що треба готуватися до гіршого. Схоже на те, що не збирається виконувати навіть Мінських домовленостей. Світ і Україна мали певні ілюзії щодо швидкодії санкцій. Проте Росія має запас міцності. Західні експерти кажуть, що більша скрута там настане у 2017 році.

Чи відбулися в Україні зміни, які вже зараз могли б привабити кримчан?

Реалізація цього сценарію наштовхується на слабке місце – необхідність забезпечити відповідний рівень економічного розвитку України. Зараз тут немає жодних змін, які могли б зацікавити їх. Якби цінували свободу, очевидно Україна приваблювала б їх більше за Росію. Наразі ж варто говорити лише про підвищення зарплат і відсутність війни.

За яких умов можна повернути Крим за столом переговорів на найвищому рівні?

– Про Крим у світі ніхто не забув. Особливо це стало зрозуміло після блокади. Мустафа Джемілєв, дисидент з часів СРСР, прекрасно розуміє механізми впливу на агресора через міжнародні відносини. Дипломатія – це не тільки переговори, це і санкції. Можливо, прикладів повернення території дипломатичними шляхами і було не так багато чи й не було взагалі. Але санкції проти Ірану були успішними. Це дієвий механізм. Ми живемо в епоху ліквідації імперії СРСР. Якась її частина розвалилася на початку дев’яностих. Те саме може статися з іншою частиною. Коли Росія буде змушена вирішувати внутрішні проблеми системного характеру, може виникнути питання торгу щодо Криму. Але однією з умов є зміна влади в РФ. Як це станеться, це вже інше питання. Цілком можливо, що для Росії будуть створені такі умови, що вона погодиться повернути півострів.

Источник