«Мене і брата арештували в один день. У ванну кімнату підклали автомат»

Пʼятниця, 18 грудня 2015
07:55

Газета по-українськи

Світ

«Мене і брата арештували в один день. У ванну кімнату підклали автомат»

2
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО: Галина ОСТАПОВЕЦЬ

Комунальники збирають сміття після шторму на набережній у курортному грузинському місті Батумі 22 листопада 2015 року

— Ну, що, ще хочете в Європу? Тоді війна буде продовжуватися, — говорить ламаною російською з грузинським акцентом комунальник, худий чоловік під 50 років.

Стоїмо на Набережній у курортному грузинському місті Батумі. Це одна із найдовших набережних у світі — близько 10 км. Уздовж неї висаджені пальми. Облаштовані широкі пішохідна й велосипедна доріжки. Четверо комунальників збирають сміття на березі моря після шторму. Наскидали велику купу, незабаром має приїхати сміттєвоз. Дерев’яні обрубки люди забирають із собою.

— Будуть дрова для каміну, — каже одна із прибиральниць.

— Ну, так що, Україна ще хоче перемогти велику Росію? — чоловік не вгамовується. — Не повторюйте наших помилок. У нас у 1990-ті війна була через Абхазію, і що? Стільки людей загинули, а територію не повернули. Тепер же наша влада говорить: потрібно миритися з росіянами, торгувати з ними. А загинули 30 тисяч людей. Для такої маленької країни, як Грузія — дуже багато. Але минув час — і все забулось. І у вас так буде.

Через велику кількість казино, скляних хмарочосів, висотних готелів Батумі називають грузинським Лас-Вегасом. Вночі все це підсвічується. Місто забудували за часів президентства Міхеіла Саакашвілі (у 2004–2013 роках. — «ГПУ»). Активно зводять і зараз — за кошти іноземних інвесторів. Але панораму псують обшарпані радянські 9-поверхівки поміж хмарочосами. В місті переважають 3–4-поверхівки. У центрі майже всі вони відреставровані, на околицях — ні. Влітку Батумі живе з туризму. У місті живуть близько 160 тис. людей.

У столиці Тбілісі — майже мільйон жителів. Про Україну нагадують жовті маршрутки «Богдан» і продукти в магазинах: кетчупи, майонези, закрутки, соки, горілка, печиво, шоколад. Українського на полицях — третина.

Метро — на дві гілки. Проїзд у ньому на наші гроші коштує 20 грн. Середня зарплата по країні — близько 3,5 тис. грн.

— Такі зарплати ще з часів Саакашвілі, — каже таксист. Везе від вокзалу до готелю за 5 ларі — 50 грн. Недорого, бо таксувати може будь-хто. Треба тільки купити «шашку» на машину за два долари. — Міша багато чого зробив, хабарі поліцейським не дають досі. Що ви? Зразу в тюрму посадять. Але зарплати — низькі, за це я його і не люблю.

— Більшість таксистів — колишні мєнти, — говорить 58-річний журналіст Олег Панфілов. Сім років живе в Грузії. До цього жив у Росії. Він — невисокий бородань. — Можете сісти в машину до полковника чи майора. Також це можуть бути екс-чиновники. При Міші міністерства сильно поскорочували. Подекуди в п’ять разів. Усі опинилися на вулиці. А таксистам не потрібна ліцензія, вони не платять податки. Міша звільнив їх від цього.

Перше, що зробив Саакашвілі на посаді президента, — знищив інститут злодіїв у законі, — ­продовжує Панфілов. — Друге — ліквідував корупційні схеми. Корупція діє знизу догори. Даїшник бере гроші, частину віддає своєму керівнику, а той — далі. І так до міністра. Тому в поліції вигнали всіх і набрали нових. Тепер у поліцейських зарплати — від 500 до 800 доларів. Плюс гарна форма, техніка. Раніше діти хотіли бути злодіями в законі. Нині — поліцейськими.

— Коли Саакашвілі почав реформи, його любили, — розповідає 40-річний Леван, переселенець із Цхінвалі. Це місто в Південній Осетії, яку окупувала Росія. Леван працює в міністерстві біженців. Розмовляємо в «Макдональдзі» на центральній тбіліській вулиці Шоти Руставелі. Пригощає кавою. — Я півтора року відсидів у тюрмі, бо був проти Саакашвілі. Мене і двоюрідного брата арештували в один день. У ванну кімнату підклали автомат. Хіба я схожий на людину, яка тримає у ванній автомат?

— Будь-хто, якщо висловлювався проти Саакашвілі, міг опинитись у в’язниці, — Леван стискає паперовий стакан із кавою. — Хоча від тюрми й відкуплялися. Існував так званий процесуальний договір. Для влади — це була каса. Затримати могли будь-кого — підкинути наркотики, зброю. Арештувати майно. А тоді — відкуповуйся через цей процесуальний договір. За дев’ять років правління Саакашвілі близько 300 тисяч людей побували в тюрмах. Це — офіційна інформація. Небезпечно було критикувати владу у розмовах між собою, по телефону. У тюрмах катували, щоб народ боявся. Я вийшов після зміни влади — за амністією. Як політичний в’язень.

За нової владі життя змінилося?

— Часи Саакашвілі і сьогодення — не порівняти. Зараз навіть забагато свободи. 10 років жили в постійній напрузі і раптом усе рухнуло. Люди, які за президента Саакашвілі творили неймовірну жорстокість, нині нормально почуваються. Ніхто їх не покарав. Цим багато хто незадоволений. Але грузинський народ — православний, пробачити можемо все.

Абхазію та Південну Осетію окупувала Росія

Грузія розташована на Південному Кавказі, омивається Чорним морем. Населення — 4,9 млн. Межує з Росією, Азербайджаном, Вірменією, Туреччиною. 83,8% населення становлять грузини, 6,5% — азербайджанці, 5,7% — вірмени, 1,5% — росіяни.

Столиця і найбільше місто — Тбілісі. У ньому живуть близько 1 млн людей.

ВВП на душу населення — $9,2 тис. Для порівняння: в Україні — $8,7 тис. Середня зарплата в Грузії становить від 300 до 400 ларі — 3–4 тис. грн. Пенсія — 160 ларі, тобто 1600 грн.

Грузія — парламентсько-президентська республіка. Має дев’ять регіонів і дві автономні республіки — Абхазію з центром у Сухумі та Аджарію — з Батумі.

Абхазія та Південна Осетія окуповані Росією. Це так звані зони замороженого конфлікту. Обидві республіки проголосили незалежність. Однак Грузія офіційно визнає їх своїми територіями.

Источник