Основна життєва криза у японців – перший рік на пенсії

Вівторок, 15 грудня 2015
11:49

Журнал «Країна»

Люди та речі

Основна життєва криза у японців – перший рік на пенсії

 
Коментувати
Роздрукувати

НЕ МОЖНА ЗАПІЗНЮВАТИСЯ ТА ЙТИ З ОФІСА ОДРАЗУ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ РОБОЧОГО ДНЯ

– МЕНЕ ПЕРЕМАНЮВАЛИ В ТОКІО З НІМЕЦЬКОГО АВТОКОНЦЕРНУ, – розповідає інженер з техніки безпеки 38-річний Рональд Горр. Зараз живе в Лондоні. – На міжнародній виставці топ-менеджер японської компанії запропонував працювати в них. Брали на себе всі витрати. Заплатили штраф моїй компанії.

Мій попередник-інженер перед завершенням проекту вчинив яройїсатсу – самогубство через роботу. Я думав, що через шалену напругу. Але він виконав лише відсотків 20 запланованого. Відчував провину, бо минули всі терміни. Переманити на цю посаду японця не змогли. В усіх – жорсткі контракти. І не дуже гарно перебігати до конкурента. Залишалося три місяці до презентації автомобіля. Ми працювали по 18 годин на добу. Встигли. Через самогубство попередника зі мною вдвічі більше працював психолог. Чотири рази на тиждень викликав поговорити. Розслідування довело: той інженер лише вдавав, що працює. Насправді ж сидів на розважальних форумах.

Не можна запізнюватися та йти з офіса одразу після завершення робочого дня. Треба посидіти ще хоча б півтори години. І піти після начальника. Це не впливає на результат. Просто роботу розтягують на кілька додаткових годин. Або просто займаються дурницями. Мій керівник грає в онлайн-казино. Всі як на голках, доки він не піде. Я працював у трьох офісах. Скрізь те саме. А коли виконував необхідне за 3 години і йшов на курси, мене штрафували.


Музей ляльок у місті Йокогама звели на набережній. Налічує понад 1500 експонатів. На парапеті біля закладу стоять пластикові й металеві фігурки. Вхід коштує п’ять доларів

Важливий не результат, а командна робота. Бонуси і штрафи ділять на всіх. Через півроку подав кілька ідей: заблокувати соцмережі на роботі, трохи здешевити випробування. Мене оштрафували, бо не обговорив це з командою. Щотижня – корпоратив. Ходити на нього обов’язково. Я пропустив один через річницю весілля. Шеф викликав у понеділок і попросив такого більше не робити.

Дуже багато самотніх чоловіків. Приходять на роботу о 7.00 і сидять до ночі. Коли наймається жінка, до неї одразу хтось залицяється. Більше не мають де знайомитися. Дівчата після заміжжя переважно звільняються. Така робота – не для сімейної жінки.

В офісах усі поведені на стерильності. В туалетах і на кухні стоять санітайзери для рук. У період застуд усі ходять у масках. Сидять у них на роботі. Мій заступник вірить, що маска рятує від усіх вірусів. Бачив його без неї тільки в барі. На вулиці скрізь люди в масках. Продавець у магазині біля дому ховає під нею шрами.

Психолог навчав, як витримати такий шалений темп роботи. Радив не соромитися читати порнографічну літературу й обговорювати це з дружиною. В газетах регулярно з’являються статті про те чи інше популярне збочення. У книгарнях під таку літературу виділяють цілий поверх. Люди не беруть відпусток, не відпочивають повноцінно. Тому в такий спосіб скидають напругу. У нашому відділі за останні п’ять років відпустку брали тільки троє працівників.

Не можу сказати, що в Токіо важче, ніж у Берліні. На відповідальних посадах тиск усюди однаковий. Але в Європі мав додаткові відпустки й вихідні. У Японії таке не схвалюють.

Батьки зі школи готують дітей до успішного життя. Але не можу сказати, що ми наймаємо лише найкращих випускників. Шеф дивиться насамперед на старанність. Якщо студент відвідав менше 75 від­сотків лекцій, йому відмовлять у стажуванні. Тести пропонують нескладні. Але за перший рік має себе проявити. Ось тут і вигоряють, доводять себе до нервових зривів. Часом на одне місце претендують 30 людей. За кілька років шалений темп втрачають. Тому радять кожні шість років змінювати місце роботи.

Колеги кажуть, що основна криза – це перший рік на пенсії. Не знають, що робити у вільний час. Найбільше розлучень – серед таких пенсіонерів. Бо тільки тоді люди починають спілкуватися по-справжньому.


Замість салатів у японських ресторанах зазвичай пропонують мариновані морепродукти. Популярні також якіторі – шматочки курки з нутрощами, запечені на бамбукових шпажках

Найпопулярніші японські страви

1. СУШІ – традиційна страва з рису, оброб­леного рисовим оцтом чи сіллю. Начиняють здебільшого морепродуктами, іноді додають овочі, водорості, гриби, яйця. Їх до суші кладуть сирими, вареними, смаженими чи маринованими.

2. САСІМІ – тонко нарізане сире філе різних видів риби, морепродуктів або м’яса. Подають із соєвим соусом, хріном васабі, редькою і листям сісо.

3. УДОН – локшина з пшеничного борошна. Переважно її кладуть у суп, приправлений цибулею та спеціями. Різновид такого супу – кіцуне удон з обсмаженими до золотавого кольору шматочками соєвого сиру.

4. СОБА – локшина з гречаного борошна. Подають гарячою чи холодною з соєвим соусом. Іноді кладуть у салати.

5. НАМЕБОНО готують у невисокому глиняному горщику донабе. Його стінки розширюються догори. Донабе ставлять на плитку чи пальник у центрі столу. Наливають бульйон. Додають приправи. Поряд на маленьких тацях розкладають подрібнені морепродукти, м’ясо, овочі, гриби. Їх вмочують у гарячий бульйон.

6. РИСОВУ ГОРІЛКУ САКЕ подають теплою. Її міцність не перевищує 16 градусів.

7. ОКОНОМІЯКІ нагадує млинець, замішаний на воді та яйцях. На нього шарами насипають м’ясо або морепродукти. Дрібно ріжуть овочі. Зверху посипають рибною стружкою. Страву смажать на розпеченій пательні або залізній пластині. Присмачують соусом, майонезом, зеленою цибулею, водоростями.

Найпопулярніші туристичні місця

1. МЕМОРІАЛ МИРУ В ХІРОСІМІ стоїть як нагадування про жертв бомбардування 6 серпня 1945 року. Тоді США скинули на місто атомну бомбу «Малюк». Загинули не менше 70 тис. цивільних і 20 тис. військових. Це – єдина вціліла після вибуху будівля.

2. ХІМЕДЗІ – найкраще збережений замок і найвідвідуваніша архітектурна пам’ятка країни. Зведений 1346-го. Його багато разів добудовували й реконструювали.

3. У ХРАМІ ТОДАЙ-ДЗІ зберігається найбільша в Японії статуя Будди. Висота бронзової скульптури – 15 м, вага – 500 т. Будду відлили 751 року. Використали всю бронзу, яка була на той час у країні

4. ГОРА ФУДЗІ заввишки 3776 м – найвища в країні. Симетричний конус вулкана є символом Японії. Щороку на вершину піднімаються близько 200 тис. людей. Сходження займає 3 – 8 годин, спуск – від 2 до 5.

5. ХРАМ ЗОЛОТОГО ­ПАВІЛЬЙОНУ – ­найпопулярніша туристична пам’ятка Японії. Збудований наприкінці XIV ст. Вкритий золотом.

Источник