“Україна завжди залишиться діамантом, у будь-якій найскладнішій ситуації” – Білозір

Середа, 02 грудня 2015
09:56

Суспільство

“Україна завжди залишиться діамантом, у будь-якій найскладнішій ситуації” – Білозір

1
Коментувати
Роздрукувати

Про знамениту українську артистку Оксану Білозір часто говорять, що вона миролюбна людина. Сама Оксана пояснює такий склад свого характеру тим, що завжди ставить себе на місце іншої людини. “Я завжди приймаю сторону ображеного. Я не можу інакше. Так було завжди”, – говорить вона. Багато в чому успіх у різних життєвих сферах артистка пояснює саме цим – умінням прислухатися до інших і страхом бездіяльності. Оксана ніколи не сиділа без діла.

Перший вихід на сцену

Свій перший вихід на професійну сцену Білозір пам’ятає дуже добре. Це були її перші гастролі в якості артиста Львівської філармонії. Перший концерт Білозір відбувся в селі Соломка в передмісті Львова.

“Я дуже добре пам’ятаю повний-повнісінький Будинок культури. Ми зірвали море овацій і були під неймовірним враженням. Але я запам’ятала найбільше квіти. Село, площа, довкола якої, – Будинок культури, школа, сільрада, церква. А в центрі площі – клумба з айстрами. Ось ці самі айстри, викопуючи на клумбі, мені на сцену носили діти. Пам’ятаю гору квітів і купу землі з бульбами. Квіти ми попросили організаторів посадити назад на ту клумбу”.

Дитинство, наповнене драмою

У школі Оксана Білозір була одиначкою. Тоді як інші однолітки організовували галасливі компанії, у Оксани-підлітка було не так багато друзів.
“Мені було комфортно в такому форматі, – згадує Білозір. – Але я дитя своєї епохи. В ті роки були модними такі поняття, як “колективізація” і “колектив”. І я потрапила під магію пропаганди. Я стала мріяти про життя і роботу у великому колективі.

Моє дитинство наповнене драмою. Батька репресували. Він був арештований за політичною статтею в 49-му у віці 18 років і потрапив у табір у Казахстані для малолітніх. Він працював на уранових копальнях”.

З раннього дитинства Оксана запам’ятала страх того, що батька раптово заарештують. “По суботах приходили за батьком і запитували: “Де він? Куди він пішов?”. Я молилася, щоб батька ніхто нікуди не звав, щоб усі були живі, щоб у нас був постійний будинок, адже кожні шість місяців батьку говорили: “Ти не можеш тут залишатися. Їдь далі”. Ми об’їздили всі села, містечка і міста Полісся. І лише в 1976-му батьку дозволили приїхати до Львова”.

Аристократія консерваторії

Білозір не уявляє себе без присутності в її житті Львова. Багато в чому на її становлення як артистки вплинула львівська консерваторія.

“Львів шліфує! Боляче шліфує!.. Львів – особливе місто. Я була б не я, якби у мене не було можливості жити, зростати і вчитися у Львові. Львівська консерваторія тих часів – це професура вищого рівня. Педагоги львівської консерваторії знали по п’ять мов, вчилися в консерваторіях Праги, Відня і Варшави. Це була справжня творча аристократія. Щоправда, в консерваторію я потрапила не відразу, а після року навчання на музичному факультеті Дрогобицького педінституту. З другої спроби я поступила до Львівської консерваторії. Ставши студенткою, я ловила кожен момент навчання, кожне враження, кожне зауваження. Я входила в консерваторію – і у мене перехоплювало дихання. Я із завмиранням серця входила в священний храм”.

Реформи ЖКГ і європейська інтеграція

У політику Оксана Білозір прийшла на піку своєї популярності як артиста. В той момент піти в політику Оксана вирішила сама. Вибравши дипломатичну академію, оплатила навчання та два роки проходила заняття на стаціонарі. Через два роки стала магістром зовнішньої політики та дипломатії. Тоді ж Оксану помітив Петро Порошенко, один із спонсорів її концертів.

“Якось після концерту Петро Олексійович резюмував: “Ти вже давно політик!” З підйомом демократичної хвилі в Україні я опинилася на гребені”, – говорить Оксана. Білозір почала глибоко вивчати українське законодавство. Стала активною учасницею дискусійних майданчиків: брала участь в дискусійних клубах світового банку з земельної реформи, реформ ЖКГ і місцевої самоврядності, європейської інтеграції.

Родина патріотів України

Не дивлячись на те, що обидва сини Білозір у різний час мали багато можливостей вчитися і працювати в Швейцарії, у США, вирішили жити в Україні.

“Мій син Андрій пройшов двомісячне стажування в США. Потім два місяці працював у Держдепі. Пізніше стажувався в Канадському Сенаті. Декілька місяців він працював зі спікером канадського парламенту, коли навчався в Київському інституті міжнародних відносин. В результаті він сказав: “Я не можу виїхати з України. Я виїду, а моє місце буде зайняте назавжди. Я залишаюся в Україні”. Молодший син Ярослав після навчання і стажувань у США і Швейцарії теж не захотів там залишатися. “Я лише в Україні можу стати кимось. Це моя країна. У інших країнах я відчуваю себе чужим”. Я підтримую позицію моїх синів”.

Зараз сама Білозір упевнена, що в майбутньому Україна повинна стати дуже прагматичною країною. Прогнози майбутнього країни артистка дає оптимістичні.

“Через десять років Україна стане країною, яка консолідуватиме високі властивості душі та високий інтелект. Я думаю, що внаслідок глобальних змін, вся цивілізація перейде на новий рівень. І Україна не повинна відставати від передових країн, а навпаки – повинна прагнути до лідерської групи. Україна – яскрава країна, і я вірю в її яскраве майбутнє. Пам’ятайте: “Якщо діамант кинути в пил, він завжди залишається діамантом. Але якщо підняти пил аж до неба, він завжди залишається пилом”. Україна завжди залишиться діамантом, у будь-якій найскладнішій ситуації. І ніхто і ніщо Україну та її народ не змінить, ні обставини, ні влада, ні глобальні кризи”.

“Без жінок воювати просто неможливо”

Торік ЗМІ стали активно писати про Білозір як про волонтера. Публікували багато її фотографій у військовій формі на блокпостах у Донбасі. Оксана почала регулярно бувати на Сході України з концертами. Брала участь також в обміні полонених. За словами самої артистки, без жінок воювати просто неможливо. “Як же воювати без жінок? А хто дорогу, зорану снарядами, заміновану, розмінує? Ми дітей народжуємо і не хочемо їх ховати”.

“Я – справжній бунтар”

У вирі життєвих подій — політика, музика, волонтерство, Оксана продовжує повторювати, що її життєві цілі з роками практично не змінювалися. “Цілі закладені мамою і батьком. Я – справжній бунтар! І цілі мої бунтарські. Свій характер я в першу чергу проявляю в творчості.
21 січня я запрошую своїх друзів у Національний палац мистецтв “Україна” на дуже важливий для мене концерт “Сповідь”. Це буде щира розповідь про те, як і з ким я йшла по життю, куди прийшла і куди збираюся йти”.

Источник